Особливості регулювання стейблкоїнів

Особливості регулювання стейблкоїнів стали предметом не лише академічних дискусій, а й безпосереднього практичного інтересу бізнесу. Ставлення до токенів, забезпечених фіатними валютами або іншими активами, перестало бути фрагментарним. Найбільші юрисдикції розробляють спеціалізовані режими, прагнучи забезпечити правову передбачуваність і знизити системні ризики, пов’язані з обігом таких активів.

Підходи до того, як регулювати випуск стейблкоїнів, варіюються: у ЄС діє чіткий режим MiCA, у США — конфлікт юрисдикцій між SEC та CFTC, в Азії — поєднання суворого ліцензування та гнучкого нагляду. Проте незалежно від географії регулятори сходяться в одному: правова класифікація, статус емітента та структура забезпечення мають бути прозорими. Саме від цих параметрів залежить не лише доступ на ринок, а й довіра з боку користувачів, банків та фінансових посередників.

Особливості регулювання стейблкоїнів: чому це питання набуло стратегічного значення 

Підвищена увага до особливостей регулювання стейблкоїнів останнім часом пов’язана не лише з їхнім наростальним впливом на фінансові ринки, а й з необхідністю уніфікації підходів до цифрових активів. Регулятори різних країн дійшли висновку, що відсутність єдиного правового поля створює загрозу стабільності традиційної фінансової системи. Особливо це стосується токенів, які активно використовуються в розрахунках, трансграничних переказах і як базові одиниці в децентралізованих платіжних системах.

Правова кваліфікація цифрових стабільних токенів залишається дискусійною. Залежно від структури забезпечення та умов емісії може застосовуватися різне регулювання. У низці країн правова природа стейблкоїнів прирівнюється до електронних грошей, в інших — до цінних паперів або навіть банківських зобов’язань. Це призводить до суттєвих відмінностей у режимі допуску на ринок, обсязі розкриття інформації та вимогах до корпоративної структури емітента.

Як показує аналіз, законодавство у сфері криптовалют розвивається з різною швидкістю. В одних країнах уже діє повна нормативна база, в інших — лише формуються консультативні документи. Водночас попит з боку бізнесу вимагає чітких і передбачуваних правил. Саме тому формуються нові категорії, такі як-от: токени, забезпечені активами, або цифрові токени розрахункового типу.

Правовий режим стейблкоїнів значною мірою визначається їхньою класифікацією. Залежно від статусу активу застосовується відповідний набір вимог: до капіталу, структури резервів, розкриття інформації та механізмів зворотного викупу. Ці критерії, своєю чергою, слугують підставою для авторизації та подальшого нагляду. При цьому у 2025 році практично всі ключові фінансові центри переглядають свої підходи до кваліфікації стейблкоїнів, зокрема їх поділ на значущі та звичайні, централізовані та децентралізовані.

У межах посилення регулювання все частіше виникає питання про належне встановлення внутрішніх процедур емітента. Компанії, що не відповідають регулюванню токенів, ризикують не лише отримати відмову у ліцензії, а й зазнати обмежень у доступі до банківських послуг та платіжної інфраструктури. Це особливо важливо для транснаціональних проєктів, які функціонують у кількох правових режимах.

Водночас криптовалютне регулювання дедалі частіше включає стейблкоїни. Якщо раніше ці токени розглядалися як допоміжні інструменти, то тепер вони підлягають реєстрації, контролю, обов’язковому аудиту та комплаєнсу. Такі заходи спрямовані на захист кінцевого споживача, а також на зменшення системних ризиків, особливо у зв’язку з ростом кількості проєктів, що не мають фіатного забезпечення.

На рівні міжнародних організацій розробляються рекомендації, спрямовані на узгодження нормативних вимог до стейблкоїнів. Серед них: стандарти звітності, порядок резервування, механізми зворотної конвертації та захист прав власників токенів. Для транскордонних операцій особливого значення набувають правила зберігання забезпечення, зокрема його локалізація та доступність у разі банкрутства емітента.

Порівняння регулювання в різних країнах дає змогу виділити кілька моделей підходів до регулювання цифрових фінансових активів. Це ілюструє таблиця нижче:

Складність ситуації посилюється тим, що регулювання стейблкоїнів у різних країнах розвивається з різною швидкістю, що створює проблеми для порівняння вимог. Це особливо важливо для проєктів, які діють у сфері Web3 та DeFi, де територіальні межі юридичної застосовності практично відсутні.

І нарешті, системне регулювання крипторинку передбачає не лише нагляд за новими емітентами, а й перегляд статусу вже робочих токенів. У деяких юрисдикціях з 2025 року вводяться положення про перереєстрацію раніше допущених цифрових активів, зокрема на підставі додаткової перевірки резервів та відповідності корпоративної структури чинним вимогам.

Європейська модель: особливості регулювання стейблкоїнів у ЄС на основі Регламенту MiCA

Введення в дію Регламенту MiCA (Markets in Crypto-Assets) стало визначальним фактором для європейського крипторинку. Документ, що набрав повної чинності з грудня 2024 року, вперше встановив детальні та уніфіковані вимоги до випуску, зберігання та обігу криптовалют, зокрема стейблкоїнів. Саме MiCA встановлює основні стандарти ЄС щодо стейблкоїнів, зокрема класифікацію, вимоги до резервування та зобов’язання щодо розкриття інформації.

Регулювання стейблкоїнів у ЄС базується на розмежуванні двох типів токенів: EMT (електронні гроші-токени) та ART (токени, забезпечені активами). Перший тип розглядається як аналог класичних електронних грошей. Другий — як інструмент, забезпечений не однією, а одразу кількома фіатними валютами, товарами чи іншими активами. Це розмежування впливає на структуру токенів відповідно до MiCA, а також на вимоги до емітента.

Відповідно до регламенту, будь-яка компанія, що бажає здійснювати випуск EMT або ART в межах Євросоюзу, зобов’язана пройти процедуру реєстрації та отримати ліцензію. Саме цей процес позначається як отримання статусу CASP у рамках MiCA (Crypto Asset Service Provider). Реєстрація здійснюється через національні регулятори з подальшим включенням до загальноєвропейського реєстру.

Норми MiCA визначають юридичні вимоги до емітентів, зокрема мінімальний обсяг капіталу, наявність плану забезпечення ліквідності, політики комплаєнс, механізмів управління ризиками та внутрішнього контролю. Для значущих емітентів — тих, чиї токени використовуються масштабно або охоплюють значну частину користувачів ЄС — вимоги є значно суворішими. Це відображено в розділі регламенту, присвяченому зобов’язанням емітентів відповідно до MiCA.

Окремої уваги заслуговує процедура допуску токена до обігу. Умови допуску стейблкоїнів на ринок ЄС передбачають обов’язкове подання повідомлення до наглядового органу, розкриття інформації про резерви, опис прав власників і алгоритм викупу. Для EMT необхідна гарантія 100 % викупу за номіналом у будь-який момент. Для ART має бути передбачена чітка модель розрахунку вартості та механізм підтримки стабільності.

На практиці реєстрація криптоемітента в ЄС передбачає не лише подачу документації, а й фактичну перевірку з боку регулятора. У разі невідповідності стандартам заявка відхиляється або направляється на доопрацювання. Важливо зазначити, що схвалення в одній країні ЄС надає право на транснаціональну діяльність у всіх державах Союзу, що робить MiCA ключовим інструментом інтеграції криптосектору в європейське правове поле.

Регулювання стейблкоїнів за MiCA також охоплює питання маркетингу, обігу токенів на вторинних ринках і захисту інвесторів. Компанії зобов’язані публікувати white paper, який містить усі ключові параметри токена, включно з інформацією про забезпечення, механізми управління та можливі ризики. Саме ця норма регулюється регламентом MiCA та правилами випуску стейблкоїнів, зокрема точною структурою документа та його форматом.

Порівняно з іншими країнами ЄС, вона демонструє найпослідовнішу й формалізовану модель. Нижче наведено ключові положення, що характеризують регулювання стейблкоїнів у межах MiCA:

• Всі емітенти ART і EMT зобов’язані пройти ліцензування або зареєструватися як CASP.
• Ліцензування криптопровайдерів за MiCA здійснюється в межах однієї країни з подальшим визнанням на всій території ЄС.
• Токени, забезпечені активами, мають проходити перевірку структури резерву та механізму його управління.
• Заборонена емісія анонімних токенів.
• Реклама цифрових активів підпадає під окремий режим розкриття інформації.

Юридично важливо розуміти, що класифікація токенів за MiCA впливає не лише на обсяг регуляторних вимог, а й на можливу відповідальність емітента. У разі втрати забезпечення або неможливості викупу токена емітент зобов’язаний надати механізм компенсації, зокрема застосування аналогів страхування вкладів.

Цікаво, що деякі проєкти, запущені до набуття чинності MiCA, зобов'язані пройти перереєстрацію. Цей процес включає не лише оформлення документів, а й перегляд моделі забезпечення. Таким чином, ліцензування емітентів за MiCA набуває характеру не лише допуску на ринок, а й комплексної оцінки життєздатності бізнес-моделі.

З юридичного погляду можна виокремити три рівні регулювання:

На практиці отримання ліцензії CASP за MiCA — це не проста адміністративна процедура, а комплексна правова робота. Вона включає адаптацію внутрішньої структури, підготовку документації, юридичний аналіз бізнес-моделі та налагодження відносин з банками й аудиторами.

Отже, регулювання стейблкоїнів у ЄС формує юридично завершену модель. Для компаній, що планують працювати в європейському просторі, важливо не лише відповідати формальним критеріям, а забезпечити стійкість структури забезпечення, прозорість управлінської моделі та готовність до постійного нагляду з боку регуляторів.

Регулювання стейблкоїнів у США: ключові аспекти федерального нагляду та судової практики

Регулювання стейблкоїнів у США перебуває на етапі активного формування й супроводжується спорами між різними наглядовими органами. За відсутності єдиного комплексного закону ринок криптовалют контролюється одночасно кількома відомствами: SEC, FinCEN, CFTC, OCC та штатними регуляторами. Така фрагментарність призводить до юридичних розбіжностей, особливо щодо токенів, забезпечених фіатними валютами. Водночас зростає тиск з боку Конгресу та Білого дому, який вимагає створення єдиного механізму контролю.

Формально в США відсутній окремий закон, що регулює випуск або обіг стейблкоїнів. Однак уже діють розрізнені норми, що охоплюють ліцензування, захист споживачів та протидію легалізації незаконних коштів. Основний акцент зроблено на аналізі функції активу. Якщо токен, навіть забезпечений доларом, надає власникові потенційний дохід, він може бути кваліфікований як інвестиційний контракт. У цьому випадку застосовується регуляторний режим щодо криптоактивів, передбачений Законом про цінні папери 1933 року.

Залежно від характеристик токенів, компанії зобов’язані проходити ліцензування цифрових валют відповідно до вимог FinCEN або отримувати окремі дозволи на рівні штатів. Паралельно регулюється діяльність компаній, що надають послуги зберігання, обміну та передачі цифрових активів. Вимоги суттєво різняться залежно від класифікації активу та функцій, які він виконує.

На практиці особливості регулювання стейблкоїнів у США проявляються через судову практику. Прецеденти, такі як справи Ripple та Terraform Labs, безпосередньо впливають на формування підходів до нагляду. У цих процесах розглядалися питання про те, чи слід вважати стейблкоїн цінним папером, і які наслідки це матиме для емітента. Позиція SEC залишається жорсткою: навіть за наявності забезпечення токен може бути визнаний об’єктом інвестицій, якщо супроводжується маркетинговими обіцянками прибутковості.

Законодавці неодноразово вносили законопроєкти щодо стейблкоїнів, зокрема ініціативи про створення федерального реєстру емітентів, обов’язкове резервування у розмірі 100% та обмеження діяльності нефінансових компаній. Станом на липень 2025 року ключові проєкти перебувають на стадії погодження. Однак бізнес-спільнота активно бере участь в обговореннях, вимагаючи балансу між контролем та інноваціями.

Ключовими напрямами, у яких розвивається регулювання криптоплатформ, є:

• Встановлення стандартів збереження коштів користувачів.
• Впровадження процедур KYC та моніторингу транзакцій.
• Участь у програмі обов’язкового ліцензування на рівні штатів.
• Розробка compliance-стратегій для запобігання маніпуляціям на ринку.
• Інтеграція з банками та звітність відповідно до AML-стандартів.

Щодо емітентів токенів державні органи акцентують на фінансовому комплаєнсі для токенів у США. Компанії, які працюють із забезпеченими активами, зобов’язані підтверджувати наявність відповідного резерву, розкривати інформацію про його склад і умови зберігання, а також дотримуватися вимог до ліквідності. Періодичність аудиту, незалежність керівника та схема викупу — усе це підлягає контролю з боку регуляторів.

Слід враховувати, що нормативні вимоги у США для криптокомпаній можуть відрізнятися не лише за вертикаллю (федеральний/штатний рівень), а й за горизонталлю (різні агентства). Наприклад, ліцензія BitLicense у штаті Нью-Йорк має свій унікальний набір вимог, який включає утримання резервів, захист споживачів та мінімальний рівень капіталу.

Висхідний інтерес до цифрових валют з боку великих корпорацій та інвестиційних фондів змушує наглядові органи впроваджувати нові стандарти. Тому ліцензування токенів у США тепер супроводжується попереднім аналізом ризиків, що включає оцінку моделі забезпечення, юридичної структури компанії та прав споживачів.

Поряд з цим посилюється нагляд за цифровими активами в США, зокрема у випадках токенів, які використовуються як альтернатива банківським продуктам. Це призводить до розширення обсягу наглядових заходів та вимагає від компаній впровадження складнішої юридичної архітектури.

Також формується єдиний набір стандартів регулювання цифрових токенів у США, який включає рекомендації щодо розкриття інформації, обліку коштів клієнтів, взаємодії з традиційними банками та управління резервуваннями. Ці стандарти поки що не закріплені у вигляді єдиного нормативного акту, але активно застосовуються на практиці.

Правове середовище США залишається фрагментарним, однак активно трансформується. Компанії, що працюють зі стейблкоїнами на американському ринку, стикаються не лише з необхідністю ліцензування, а й із високим рівнем правової невизначеності, яка потребує професійної правової підтримки на всіх етапах діяльності.

Регулювання стейблкоїнів у країнах Азії: нормативні підходи Сінгапуру, Японії та Гонконгу

Регулювання стейблкоїнів в Азії розвивається за власним вектором, який відрізняється від європейської та американської моделей. Попри різницю в правових системах, три провідні юрисдикції регіону — Сінгапур, Японія та Гонконг — уже побудували дієві механізми контролю за випуском та обігом цифрових активів із забезпеченням. Їхній підхід характеризується практичністю, орієнтацією на технології та збалансованим співвідношенням регулювання та стимулювання.

Сінгапур залишається одним з найрозвиненіших криптовалютних центрів в Азії. Ліцензування стейблкоїнів у Сінгапурі здійснюється Управлінням монетарної політики (MAS) відповідно до Закону про платіжні послуги (Payment Services Act). Згідно з цим актом, якщо токени використовуються для розрахунків і забезпечені фіатною валютою, вони вважається електронними грошима. Компанії, що планують випуск таких активів, зобов’язані отримати відповідну ліцензію та дотримуватися вимог щодо резервування, прозорості та захисту споживачів.

Особливістю японської моделі є включення стейблкоїнів до периметра класичного фінансового нагляду. Регулювання стейблкоїнів у Японії базується на Законі про платіжні послуги та Законі про банки. Відповідно до позиції Агентства з фінансових послуг (FSA), токени, забезпечені єною або іншою валютою, можуть випускатися лише зареєстрованими платіжними установами. Це автоматично виключає можливість анонімної або децентралізованої емісії, а також запроваджує суворий контроль за моделлю конвертації.

Гонконг, своєю чергою, обрав гібридний підхід. З січня 2024 року набрали чинності нові положення, що регламентують випуск стейблкоїнів на рівні окремого нормативного акта. Крипторегулювання в Гонконзі базується на диференційованому підході до токенів: якщо актив забезпечено доларами, юанями або євро, він повинен пройти реєстрацію в Комісії з цінних паперів і ф’ючерсів (SFC). Додатково необхідно укласти угоду з кастодіаном, який має бути або банком, або ліцензованим зберігачем цифрових активів.

Юридично значущим є також те, що в цих країнах чітко визначено юридичний статус токенів. В Японії їх класифікують як електронні гроші, у Сінгапурі — як платіжні токени, а в Гонконзі — як забезпечені активи, що підлягають ліцензуванню. Це надає компаніям передбачуваність і можливість будувати довгострокову стратегію розвитку на основі локальних вимог.

Також слід відзначити, що в регіоні діє посилений нагляд за комплаєнсом. Реєстрація криптокомпанії в Азії неможлива без попереднього погодження структури управління ризиками, процедур AML та KYC, а також наявності резервів у надійному фінансовому закладі.

Показовою є практика впровадження стандартів прозорості та резервного забезпечення. Для ілюстрації ключових підходів різних країн наведемо таблицю:

На практиці це означає, що нагляд за цифровими валютами в Азії не обмежується реєстрацією. Емітенти зобов’язані регулярно подавати звітність, повідомляти регуляторів про будь-які зміни в моделі забезпечення та брати участь у планових перевірках. Такий рівень контролю знижує ризики для споживачів і сприяє зростанню довіри до стейблкоїнів як до повноцінного розрахункового інструменту.

Компанії, які розглядають можливість запуску токенів у регіоні, повинні враховувати особливості ліцензування токенів в Азії. Зокрема, кожна з вказаних юрисдикцій вимагає локального представництва, наявності кваліфікованого директора-резидента та підтримання постійного зв’язку з регулятором.

Попри загальне прагнення до регулювання, підходи країн суттєво відрізняються. Однак їх об’єднує одне — прагнення створити стійке, передбачуване середовище для емітентів і користувачів. Це робить Азію привабливою, але вимогливою юрисдикцією, де без належного юридичного супроводу запуск стейблкоїнів неможливий.

Регулювання стейблкоїнів в офшорних юрисдикціях: правова гнучкість та репутаційні ризики

Інтерес до розміщення криптоемітентів у зонах зі спрощеним регулюванням залишається стабільно високим. Попри посилення контролю в ЄС, США та Азії, стейблкоїни в офшорах продовжують використовуватися як інструмент транснаціональних розрахунків, токенізації активів і запуску децентралізованих екосистем. При цьому юридичні та compliance-ризики, пов’язані з такими юрисдикціями, стають дедалі суттєвішими — особливо з огляду на доступ до банківської інфраструктури та дотримання міжнародних норм.

Вибір офшору насамперед зумовлений гнучкістю законодавства. У низці випадків реєстрація емітента в офшорі дозволяє спростити процес отримання ліцензії, скоротити регуляторні витрати та мінімізувати обсяг обов’язкової звітності. Однак така стратегія вимагає ретельного аналізу застосовного права, а також оцінки наслідків взаємодії з юрисдикціями з високим рівнем контролю.

Зазвичай ліцензування токенів в офшорах здійснюється за моделлю повідомного режиму. Це означає, що компанія зобов’язана надати базовий набір документів і продемонструвати відповідність мінімальним вимогам — таким як: наявність реєстраційної адреси, призначення директора та опис бізнес-моделі. Водночас повноцінна перевірка compliance-системи, джерел фінансування або моделі забезпечення здебільшого не проводиться.

Для ілюстрації відмінностей між підходами наведемо порівняльну таблицю:

При цьому особливості регулювання стейблкоїнів у таких юрисдикціях, як правило, зводяться до мінімуму. Основна увага приділяється дотриманню формальних критеріїв, а не реальній структурі резервів, внутрішнім процедурам і механізмам комплаєнсу. Це дозволяє знизити витрати на початковому етапі, але створює значні труднощі при виході на більш жорстко регульовані ринки.

Юридично слід враховувати, що низькорегульовані юрисдикції для криптокомпаній не звільняють від виконання міжнародних зобов’язань. Зокрема, навіть за умови реєстрації в офшорі компанії можуть підпадати під транскордонний обмін податковою інформацією, санкційний нагляд та фінансовий моніторинг з боку контрагентів.

Паралельно зростає рівень міжнародного тиску. Країни G7, FATF та Європейський союз формують спільні принципи взаємодії з офшорами. Для стейблкоїнів це означає, що при використанні таких структур емітенту доведеться доводити правомірність операцій, походження коштів та технічну надійність системи забезпечення.

Водночас розвиток законодавства про віртуальні валюти впливає зокрема на офшорні зони. Деякі з них — наприклад, Кайманові острови чи Labuan — почали розробляти власні режими регулювання токенів, включно з реєстрацією цифрових активів, видачею ліцензій та вимогами до публічної звітності. Це дає змогу балансувати між гнучкістю та правовим захистом.

Водночас посилюється нагляд за офшорними емітентами. Банки, платіжні платформи та біржі вимагають підтвердження законності структури компанії, аудиту резервів та відповідності AML-політиці. Без таких підтверджень співпраця з офшорним емітентом може бути призупинена, навіть якщо формально він відповідає вимогам місцевого законодавства.

Компанії, які працюють в офшорі, зобов’язані будувати комплаєнс в офшорному середовищі з урахуванням транскордонних вимог. Це включає не лише адаптацію внутрішніх процедур, а також юридичну архітектуру, що дозволяє демонструвати відповідність глобальним стандартам без формального ліцензування у великій юрисдикції.

До числа ризиків, з якими стикаються офшорні емітенти, належать:

• Відмова у відкритті банківського рахунку на ім’я компанії;
• Блокування транзакцій на біржах та платіжних шлюзах;
• Недовіра з боку інвесторів і аудиторів;
• Збільшення вартості правового супроводу та аудиту;
• Можливість включення до списків ненадійних контрагентів.

Офшорне регулювання криптовалют — компроміс між правовою гнучкістю та високим рівнем юридичного й репутаційного навантаження. Компанії, які планують розміщення бізнесу в таких юрисдикціях, повинні враховувати не лише формальні вимоги місцевого реєстратора, а й міжнародну правову кон’юнктуру, в якій буде оцінюватися їхня діяльність.

Порядок отримання дозволу на випуск стейблкоїна: ліцензування та реєстраційні процедури

Процедура отримання дозволу на емісію забезпеченого цифрового токена вимагає комплексної підготовки й правової точності. Незалежно від юрисдикції, оформлення ліцензії на випуск стейблкоїна є не лише адміністративним процесом, а й перевіркою відповідності бізнес-моделі встановленим фінансовим і юридичним стандартам. Для компаній, що працюють у транскордонному середовищі, особливу складність становить необхідність дотримання вимог одразу кількох регуляторів.

На першому етапі необхідно визначити форму та обсяг регулювання. Якщо актив використовується у платіжних розрахунках і має забезпечену вартість, він, як правило, підлягає обліку в межах регулювання електронних грошей або фінансових послуг. Це означає, що реєстрація криптоемітента стає обов’язковою умовою допуску до випуску токенів. Регулятори вимагають повного розкриття структури компанії, призначення відповідальних осіб та забезпечення прозорості джерел фінансування.

Щоб відповідати вимогам законодавства, бізнесу важливо враховувати специфіку регулювання. Зокрема, вимоги до криптокомпанії передбачають мінімальний статутний капітал, наявність резерву у фіатній валюті, систему внутрішнього контролю, механізми управління ризиками та процедури внутрішнього аудиту. Лише за наявності всіх цих компонентів можливо отримати статус емітента.

Нижче наведено покроковий алгоритм, що описує, як побудовано процес допуску стейблкоїна до випуску в регульованій юрисдикції.

Слід розуміти, що процедура отримання ліцензії на послуги з криптовалютою вимагає погодження не лише з фінансовими, а й з податковими та правоохоронними органами. Компанії повинні довести, що їхня діяльність не становить загрозу національній фінансовій системі, а внутрішні процедури відповідають міжнародним стандартам.

Юридично важливо забезпечити належний випуск токенів: кожна дія, пов’язана з емісією, має бути задокументована. Це стосується як умов запуску, так і архітектури зворотного викупу, зокрема у випадку дефолту або ліквідації проєкту. Окрему увагу приділяють юрисдикції зберігання забезпечення, особливо якщо воно розміщене за межами країни реєстрації.

Окрім внутрішньої документації, компанії зобов’язані забезпечити отримання допуску для криптосервісів, які працюють з токенами. Йдеться про платформи обміну, кастодіальних провайдерів, фінансових посередників та інших учасників інфраструктури. Взаємодія з ними має відповідати місцевим регуляторним стандартам.

Нарешті, багато держав починають інтегрувати законодавство у сфері криптовалют до загальної системи регулювання фінтеху. Це означає, що будь-яка діяльність, пов’язана з емісією цифрових токенів, потребує стратегічного підходу, який включає не лише отримання ліцензії, а й постійну правову адаптацію до змін регуляторних умов.

Особливості оподаткування операцій зі стейблкоїнами в ключових юрисдикціях

Попри обмежену волатильність, регулювання цифрових валют передбачає оподаткування операцій зі стейблкоїнами. Правова природа токена в кожній юрисдикції визначає його фіскальний режим: залежно від кваліфікації він може вважатися електронними грошима, інвестиційним активом або розрахунковим засобом. Від цього безпосередньо залежить, як саме оподатковуватиметься транзакція, і яка ставка застосовуватиметься.

У країнах, де регулювання стейблкоїнів за MiCA вже впроваджено, підхід до оподаткування базується на класифікації токенів як цифрових активів або токенізованих представлень реальних валют. Наприклад, якщо стейблкоїн виконує функцію платіжного засобу, податки нараховуються лише при реалізації з прибутком. Якщо ж актив використовується як інструмент для інвестицій, фіскальні зобов’язання можуть виникати при кожному рухові.

Компанії, що працюють у криптосекторі, зобов’язані враховувати податкові зобов’язання криптокомпанії у країні інкорпорації. Порушення місцевих вимог може призвести не лише до штрафних санкцій, а й до відмови банків у обслуговуванні. Це особливо актуально при виході на ринок США або ЄС, де податкові органи тісно співпрацюють з платіжними системами та криптобіржами.

Для належного дотримання фіскальних норм компаніям слід:

• перевіряти статус токена відповідно до місцевого законодавства;
• вести окремий податковий облік цифрових активів;
• фіксувати курси на момент кожної операції;
• зберігати докази кваліфікації токена;
• консультуватися з юристами та податковими експертами при розширенні бізнесу.

У країнах з найбільш суворим режимом, таких як США, Японія та Франція, криптовалютне регулювання вже охоплює не лише вимоги до емісії та резервів, а зокрема конкретні податкові механізми. Прикладом є автоматизовані інструменти обміну даними між податковими органами та блокчейн-інфраструктурою.

Для компаній, що планують міжнародну експансію, необхідно опрацювати регулювання токенів у США та інших стратегічно важливих юрисдикціях. Лише коректна класифікація та дотримання всіх норм дозволяють уникнути санкцій і зберегти доступ до фінансової інфраструктури.

Хочете проконсультуватися?

Зв'яжіться з нашими експертами й отримайте відповіді на Ваші запитання.

Замовити консультацію

Висновок

Перехід стейблкоїнів у площину повноцінного правового регулювання є неминучим етапом трансформації глобальної фінансової системи. Кожна юрисдикція пропонує свій підхід: від жорсткого інституційного контролю до гнучких механізмів комплаєнсу. При цьому базові принципи — забезпечення, прозорість, юридична визначеність — стають універсальними стандартами. Саме на них орієнтуються як міжнародні регулятори, так і професійна спільнота.

Для компаній, які планують діяльність у цій сфері, надзвичайно важливо враховувати особливості регулювання стейблкоїнів не лише з позиції емісії, а також у частині комплаєнсу, оподаткування, репутаційного контролю та допустимості операцій у транскордонному режимі. Помилки на етапі структуризації можуть спричинити блокування банківських розрахунків, відкликання ліцензій або відмову у лістингу.

В умовах висхідної конкуренції та посилення глобального нагляду запит на правове супроводження стейблкоїн-емітентів стає критично важливим. Компанії, які вчасно адаптують свою модель до вимог локальних і міжнародних регуляторів, отримують не лише юридичний захист, а й конкурентну перевагу. Саме такі проєкти здатні встановити стандарт нової цифрової економіки.