Регулювання інвестиційних фондів у Німеччині

Регулювання фондів у Німеччині орієнтоване на створення надійного та передбачуваного середовища для учасників ринку. Його ключові цілі — повна відкритість операцій, захист інтересів вкладників та запобігання фінансовим ризикам, пов'язаним з колективним інвестуванням. Нагляд за діяльністю керівників компаній і фондів делегований Федеральному управлінню фінансового нагляду (BaFin).

У цій статті ми детально розглянемо особливості регулювання інвестиційних фондів у Німеччині, вимоги до управління активами, а також механізми контролю та звітності. 

Реєстрація інвестиційного фонду в Німеччині: доступні типи

Законодавство класифікує інвестиційні фонди в Німеччині на закриті та відкриті, встановлюючи для кожного типу власні норми регулювання. Керівник фонду повинен мати повну ліцензію або бути зареєстрованим в BaFin відповідно до положень KAGB. Якщо фонд управляється зсередини, то сам фонд повинен мати ліцензію / реєстрацію.

Відкриті фонди (UCITS і AIF) переважно орієнтовані на вкладення в ліквідні фінансові інструменти, такі як: акції, облігації та інші цінні папери. Однак існує виняток — відкриті фонди нерухомості, діяльність яких також регулюється окремими положеннями. Закриті фонди сконцентровані на інвестиціях у фізичні активи, включаючи об'єкти нерухомості, інфраструктуру, транспортні засоби або енергооб'єкти. При цьому закриті фонди передбачають фіксований термін існування та обмежену кількість учасників, на відміну від відкритих, де вхід і вихід інвесторів можливі на регулярній основі. 

Регулювання інвестиційних фондів у Німеччині: організаційні форми

Інвестиційні фонди в Німеччині можуть створюватися в різних організаційних формах, кожна з яких має свої правові та фіскальні особливості. Найпоширеніші структури включають товариства з обмеженою відповідальністю (GmbH & Co. KG), інвестиційні акціонерні товариства (Investmentaktiengesellschaft) і договірні фонди, що не мають статусу юридичної особи (Sondervermögen). Вибір оптимальної форми залежить від типу фонду, його цільової аудиторії та стратегічних завдань.

Щоб створити приватний інвестиційний фонд у Німеччині, орієнтований на професійних інвесторів та інституційних учасників, найчастіше використовується товариство з обмеженою відповідальністю. Така форма забезпечує високу гнучкість в управлінні та структурі капіталу. Вона вважається прозорою для податкової системи.

Своєю чергою, щоб створити роздрібний фонд в Німеччині, а також фонди UCITS і фонди нерухомості, як правило, вибирають форму договірних фондів (Sondervermögen). Ці структури не мають окремої правосуб'єктності, але суворо регулюються законом і управляються ліцензованими керівними компаніями. Така форма підходить для масового інвестора завдяки прозорості регулювання, високому рівню захисту капіталу та простоті участі. Однак на відміну від товариств, договірні фонди вважаються непрозорими з погляду оподаткування.

Те саме стосується також інвестиційних акціонерних товариств. Їх оподаткування регулюється національним Законом про податок на інвестиції (Investmentsteuergesetz), який розглядає подібні фонди як окремі податкові суб'єкти. Це означає, що оподаткування прибутку відбувається на рівні самого фонду, а потім — при розподілі дивідендів — на рівні інвестора, що може призвести до подвійного оподаткування, якщо не передбачені інші податкові пільги або не діють угоди про усунення подвійного оподаткування.

Як створити інвестиційний фонд у Німеччині: покроковий посібник

Створення інвестиційного фонду в Німеччині — трудомісткий процес, особливо якщо мова йде про фонд прямих інвестицій, який залучає капітал від обмеженого кола інвесторів для вкладень у перспективні компанії. 

Визначення типу фонду та вибір найменування

Перший крок у створенні інвестиційного фонду в Німеччині — визначення його типу. У країні діють різні форми інвестиційних фондів, що відрізняються цілями, структурою управління та особливостями залучення капіталу. Від правильного вибору залежить не тільки подальше функціонування фонду, але й спектр допустимих інвестиційних інструментів.

При реєстрації інвестиційного фонду в Німеччині найбільшу популярність, як було зазначено, має організаційна форма закритого командитного товариства (Kommanditgesellschaft або KG). KG об'єднує два типи партнерів: генерального (Komplementär) і обмеженого (Kommanditist). Основна перевага полягає в розмежуванні відповідальності між ними. Генеральний партнер несе повну відповідальність за зобов'язаннями товариства, тоді як партнери з обмеженою відповідальністю ризикують тільки вкладеними коштами. Така структура дозволяє ефективно залучати капітал без загрози для особистих активів інвесторів.

Крім того, KG визнається податково-прозорою структурою, що означає відсутність оподаткування на рівні самої компанії. Всі прибутки та збитки фонду проходять так званим наскрізним чином через структуру та розподіляються між учасниками пропорційно їх частці участі, оподатковуючись вже на рівні конкретного інвестора. 

Хоча класична модель KG передбачає необмежену відповідальність генерального партнера, в інвестиційній практиці цей ризик мінімізується завдяки юридичному ноу-хау — включенню в структуру товариства з обмеженою відповідальністю (GmbH). В результаті створити фонд в Німеччині можна у формі GmbH & Co. KG. У цій формі GmbH номінально та юридично бере на себе роль генерального партнера, при цьому зберігаючи захист від необмеженої відповідальності. Такий підхід дозволяє використовувати всі переваги KG, одночасно зводячи правові та фінансові ризики до мінімуму.

Після визначення типу фонду необхідно затвердити його унікальне найменування. Перед цим проводиться перевірка назви на унікальність у реєстрі юридичних осіб, щоб виключити збіги та уникнути відмови в реєстрації.

Підготовка статутних та внутрішніх документів

Наступний етап — розробка та узгодження основних документів, що визначають структуру та принципи роботи фонду. До цього пакета зазвичай входять:

• Статут фонду — головний документ, що регламентує організаційну структуру, цілі, права та обов'язки учасників.
• Внутрішні регламенти — правила, що регулюють внутрішні процеси, порядок взаємодії між органами управління, розподіл повноважень.
• Трудові та організаційні політики — положення, що визначають кадрову політику та механізми управління персоналом.

Усі документи повинні відповідати законодавству Німеччини та водночас враховувати індивідуальні завдання та стратегію фонду.

Затвердження документів уповноваженими органами

Після розробки вся документація передається на розгляд і затвердження відповідним органам управління. Затверджені документи стають основою для взаємодії фонду з інвесторами, партнерами та регуляторами.

Укладення договору з керівною компанією

Для ефективного управління активами фонд укладає договір з ліцензованою керівною компанією. Цей документ визначає:

• порядок управління коштами фонду;
• права та обов'язки сторін;
• правила звітності та фінансового контролю;
• умови компенсації керівній компанії.

Важливо переконатися, що обрана керівна компанія має реєстрацію / чинну ліцензію, видану уповноваженим органом Німеччини.

Реєстрація інвестиційного фонду в Німеччині та отримання дозволів

Коли всі внутрішні процеси налагоджені, а договір з керівною компанією підписаний, настає ключовий етап — подання повного пакета документів до державних органів для офіційної реєстрації фонду в Німеччині. На цьому етапі фонд отримує необхідні дозволи та правовий статус.

Відкриття банківських рахунків

Фінальний крок — організація фінансової інфраструктури. Для фонду відкриваються транзитні рахунки — для проведення розрахункових та інвестиційних операцій, а також поточні рахунки — для обліку та розподілу коштів між учасниками.

Одне з ключових завдань при запуску інвестиційного фонду в Німеччині — надійна організація зберігання активів. Для цього застосовуються різні механізми: від роботи з депозитаріями та довірчими керівниками до створення спеціалізованих структур, що забезпечують безпеку та прозорість володіння. 

Кожен інвестор отримує власний рахунок, на якому фіксується сума його вкладу, нарахований прибуток і всі пов'язані з ними операції. Такі рахунки оформляються та реєструються відповідно до чинних регламентів, а вкладники отримують офіційні підтвердження своїх прав на частку в активах фонду. Прозора система звітності по кожному рахунку дозволяє як інвесторам, так і керівникам оперативно контролювати рух коштів і результати діяльності фонду.

Після відкриття індивідуальних рахунків проводиться реєстрація акцій фонду — основного інструменту, через який інвестори беруть участь у його роботі. Цей процес включає:

• оформлення всіх необхідних документів;
• облік і реєстрацію у відповідних державних органах.

Завдяки цьому права учасників фонду набувають юридичної сили, а сам фонд отримує можливість повноцінно функціонувати на ринку. Завершальним кроком при заснуванні інвестиційного фонду в Німеччині є складання підсумкового звіту. До нього включаються:

• відомості про виконання всіх юридичних процедур;
• підтвердження державної реєстрації;
• опис структури фонду;
• дані про відповідність діяльності вимогам законодавства.

Цей документ надсилається до регуляторних органів і служить офіційним підтвердженням того, що фонд створений законно і готовий до роботи.

Ліцензування керівних інвестиційних фондів у Німеччині

Як правило, управління фондом у Німеччині здійснюється спеціалізованою керівною компанією — фондовим менеджером, який має необхідні ліцензії та кваліфікацію. Особливістю німецької правової системи є можливість для керівної компанії не бути генеральним партнером, а виступати в ролі інвестиційного керівника. Це спрощує адміністративні процеси та дозволяє розмежовувати функції контролю, стратегічного планування, а також повсякденного управління активами. Загалом, процес створення інвестиційного фонду в Німеччині відрізняється для зареєстрованих керівників зі зниженим порогом прибутковості та повністю ліцензованих керівників AIF.

Реєстрація керівників зі зниженим порогом прибутковості

Процедура реєстрації в Німеччині доступна обмеженому колу керівників, головним чином суб'єктам малого та середнього бізнесу. У нормативній базі їх позначають як керівники підпорогового рівня (або керівники зі зниженим рівнем прибутковості) відповідно до положень європейської Директиви AIFMD та KAGB.

Щоб відповідати цим критеріям, керівник повинен мати під управлінням активи:

• не більше 500 млн євро, якщо не використовується кредитне плече;
• не більше 100 млн євро, якщо кредитне плече застосовується на рівні фонду.

Повноваження керівника поширюються тільки на так звані Spezial-AIFs, частки яких можуть бути придбані тільки професійними або напівпрофесійними інвесторами.

Регулювання інвестиційних фондів у Німеччині в разі реєстрації керівників вимагає підготовки обмеженого набору документів, включаючи:

• Інформацію про саму керівну компанію.
• Передбачувану стратегію фонду.
• Опис цільової аудиторії (інвесторів).
• Статут керівної компанії.

Додатково в документах має бути зазначено, що фонд не вимагатиме від інвесторів капіталу понад їхні первісні інвестиційні зобов'язання. Ця умова підвищує прозорість і передбачуваність вкладень для професійних учасників ринку.

Реєстрація свідчить про те, що керівники будуть регулюватися за спрощеним режимом. Щодо них діють лише окремі положення KAGB — в основному це норми, що стосуються самої реєстрації, базової звітності та загального нагляду з боку BaFin. Вимоги, що пред'являються до інвестиційних фондів у Німеччині та керівників з повною ліцензією, такі як обов'язкова наявність депозитарію або правила маркетингу, в цьому випадку не застосовуються. Однак спрощена модель не надає права на використання загальноєвропейського маркетингового паспорта за директивою AIFMD. Разом з тим зареєстрований керівник має можливість згодом отримати повну ліцензію або змінити статус, ставши керівником венчурного фонду ЄС (EuVECA).

Ліцензування повністю регульованих керівників

У законі, згідно з положеннями якого здійснюється регулювання інвестфондів у Німеччині, прописано, в яких випадках потрібна повна ліцензія:

1. Управитель не відповідає умовам для реєстрації.
2. Управитель хоче розширити можливості, включаючи залучення роздрібних інвесторів, доступ до маркетингового паспорта згідно з AIFMD, можливість діяти в інших країнах ЄС.

Роздрібні інвестори — це особи, які не мають статусу професійних або напівпрофесійних учасників ринку. Робота з ними вимагає дотримання більш суворих правил, що відображено в процесі ліцензування. Ліцензія видається BaFin після комплексної оцінки заявника, під час якої перевіряються:

• Наявність достатнього статутного капіталу або власних коштів.
• Досвід і кваліфікація директорів компанії.
• Репутація власників і акціонерів.
• Організаційна структура, що забезпечує внутрішній контроль і відповідність вимогам законодавства.

Отримання повної ліцензії на управління фондом у Німеччині означає підпорядкування всім вимогам KAGB, включаючи:

• Обов'язкове призначення депозитарію, який контролюватиме рух коштів.
• Можливість створювати контрактні фонди.
• Дотримання суворих правил корпоративного управління.
• Виконання положень, що стосуються маркетингу та передпродажної підготовки.
• Регулярна та детальна звітність.
• Можливість використання режиму паспортизації, що дозволяє розширювати діяльність в межах ЄС.

Можливості та обмеження для європейських та іноземних керівників компаній

Фондовий ринок Німеччини суворо регулюється, а доступ до нього залежить від статусу керівної компанії та юрисдикції її реєстрації. Особливе значення мають правила, встановлені AIFMD, а також вимоги національного регулятора — BaFin. Компанії, зареєстровані та ліцензовані в країнах Європейського Союзу, мають ключову перевагу — право використовувати паспорт AIFMD. Цей механізм дозволяє:

• управляти німецькими спеціальними альтернативними інвестиційними фондами (Special AIFs) без необхідності отримувати окрему німецьку ліцензію;
• надавати широкий спектр додаткових послуг, включаючи інвестиційні консультації згідно з MiFID (Директиви про ринки фінансових інструментів), дискреційне індивідуальне управління портфелями, при якому керівник самостійно приймає інвестиційні рішення в інтересах клієнта.

Використання паспорта AIFMD істотно спрощує вихід на німецький ринок, мінімізуючи бюрократичні бар'єри та забезпечуючи правовий захист відповідно до загальноєвропейських правил.

Для компаній, зареєстрованих за межами ЄС, ситуація значно складніша. Керівникам фондів з третіх країн заборонено надавати послуги з управління фондами в Німеччині безпосередньо. Попри чинні обмеження, керівники з третіх країн все ж можуть надавати в Німеччині деякі регульовані фінансові послуги, наприклад:

• інвестиційні консультації;
• індивідуальне управління портфелями.

Але зробити це можна тільки при виконанні однієї з наступних умов:

• Через наявні відносини з німецьким керівником — послуги надаються в рамках вже чинного партнерства.
• З ініціативи німецького клієнта (так зване зворотне клопотання або reverse solicitation) — коли запит на послуги надходить від клієнта, а не від керівної компанії.

Розкриття інформації: ключові вимоги

Реєстрація AIF в Німеччині, орієнтованого на гуртових інвесторів, не зобов'язує випускати меморандум про приватне розміщення (Private Placement Memorandum, PPM). Однак чинні норми, включаючи Регламент ЄС про розкриття інформації у сфері сталого фінансування (SFDR) і статтю 23 Директиви AIFMD, передбачають обов'язок надання ключової інформації, якщо фонд просувається на ринку відповідно до положень AIFMD.

Хоча формально PPM не завжди є обов'язковим, у професійній практиці його підготовка є стандартом. Такий документ дозволяє:

• повністю та коректно донести відомості про структуру фонду, його управління, а також стратегію;
• описати потенційні ризики та прогнозовані податкові наслідки;
• уникнути двозначностей, які можуть призвести до претензій з боку інвесторів;
• знизити ймовірність притягнення спонсора або керівника до відповідальності відповідно до загальних правил про проспекти емісії.

Якщо ви плануєте відкрити інвестиційний фонд у Німеччині, орієнтований на напівпрофесійних інвесторів, то підготовка ключового інформаційного документа стає обов'язковою. Цей документ повинен містити всю основну інформацію, що дозволяє інвестору оцінити доцільність вкладень і зіставити їх з власним інвестиційним профілем.

Ці документи повинні бути доступні публічно, що забезпечує прозорість діяльності фонду та додатковий захист інтересів інвесторів.

Інвестиції у фонд у Німеччині

Серед ключових учасників ринку фондових інвестицій особливе місце займають інституційні інвестори, до яких відносять професійні пенсійні фонди, такі як berufsständische Versorgungswerke, а також страхові компанії. Істотну роль відіграють корпоративні пенсійні фонди, що функціонують на основі податкових преференцій або часткового оподаткування — Pensionskassen і Pensionsfonds. В останні роки спостерігається помітне посилення участі банків у цьому сегменті.

Додатково великі промислові підприємства виявляють наростальний інтерес до інвестицій у спеціалізовані фонди, орієнтовані на прямі інвестиції та венчурний капітал. Такі інвестиції часто розглядаються як частина стратегії корпоративного розвитку, спрямованої на доступ до інноваційних або технологічно значущих проєктів. Також варто відзначити активність державних і квазідержавних інститутів, які розміщують капітали в альтернативних інвестиційних фондах (AIF) в Німеччині.

Хочете проконсультуватися?

Зв'яжіться з нашими експертами й отримайте відповіді на Ваші запитання.

Замовити консультацію

Оподаткування фондів у Німеччині

Податковий режим для фондів у Німеччині безпосередньо залежить від їхньої правової форми. Від цього залежать не тільки ставки податків, але й зобов'язання інвесторів, правила розподілу прибутку та доступні податкові пільги.

Відкриття інвестиційного фонду в Німеччині у формі партнерства

У більшості випадків німецькі фонди — особливо в сегменті прямих інвестицій і венчурного капіталу — створюються як партнерства. Це дозволяє їм претендувати на участь у неторговому режимі, що звільняє їх від ряду податків, якщо вони не ведуть активну комерційну діяльність і не утворюють постійного представництва.

Щоб інвестиційний фонд у Німеччині вважався неторговим, він повинен відповідати ряду суворих умов. По-перше, йдеться про заборону запозичень і гарантій на рівні фонду, за винятком спеціальних випадків, пов'язаних з його фінансуванням. По-друге, діють обмеження на реінвестування доходу:

• допускається повторне використання коштів, раніше спрямованих на оплату комісій і витрат фонду, щоб виконати зобов'язання перед портфельними компаніями;
• додатково можна реінвестувати до 20% від загального обсягу капітальних зобов'язань на фінансування подальших інвестицій.

По-третє, довгостроковість інвестицій — середньозважений термін володіння активами не менше трьох років. По-четверте, діє заборона на оперативне управління бізнесом портфельних компаній (дозволено лише участь у раді директорів або консультативних органах як невиконавчий представник).

Однак судова практика показала, що деякі з цих вимог можуть тлумачитися ширше, ніж в офіційних документах, тому частина керівників вважає за краще реєструвати торгові партнерства, щоб уникнути обмежень. З січня 2024 року послуги з управління фондами прямих інвестицій і венчурного капіталу, що надаються німецькими керівними компаніями, звільнені від ПДВ.

Оподаткування розподілів між інвесторами

Інвестиційні фонди в Німеччині у формі партнерства визнаються прозорими структурами: оподаткування відбувається на рівні інвестора, а не фонду. Це означає, що інвестор сплачує податки з прибутку фонду незалежно від того, чи був він реально розподілений. Для нерезидентів неторгових фондів подання податкової декларації в Німеччині не потрібне. Для нерезидентів торгових фондів декларація є обов'язковою. Частина інвесторів для спрощення розрахунків використовує холдингові компанії або фідерні структури, які вважаються непрозорими в німецькій податковій системі.

Виплати фонду інвесторам не оподатковуються у джерела в Німеччині. Однак є винятки:

1. Дивіденди від німецьких портфельних компаній і дохід за певними борговими інструментами, прив'язаними до прибутку, оподатковуються за ставкою 26,4% (включаючи надбавку на солідарність).
2. Зниження ставки за податковими угодами на цьому етапі не застосовується — для повернення податку інвестор повинен подати заяву до Федеральної податкової інспекції.

Виплати за відсотками розглядаються як винагорода за послуги. Створення інвестиційного фонду в Німеччині, що має право на неторговий режим, підпадає під наступний режим оподаткування — 40% суми звільняється від податку, а решта 60% оподатковуються за стандартною ставкою податку на дохід інвестора. Відсотки оподатковуються в повному обсязі. 

Інвестори: хто і як сплачує податки

Іноземні фонди в більшості випадків для німецької податкової системи прирівнюються до торгових партнерств, що призводить до застосування відповідних правил. Резиденти сплачують податок у Німеччині з прибутку такого фонду з частковим звільненням приросту капіталу. Нерезиденти оподатковуються тільки за доходами з німецьких джерел (дивіденди, певні боргові виплати).

Оподаткування на рівні фонду

Оподатковуються тільки дивіденди з німецьких джерел, дохід від нерухомості в Німеччині, дохід від торговельної діяльності, пов'язаної з постійним представництвом в країні. Нерезиденти звільняються від податку у джерела в Німеччині. Резиденти сплачують податок з:

• розподілів фонду;
• мінімального доходу (якщо виплати фонду менше встановленого порогу);
• приросту капіталу від продажу або погашення часток.

Для фондів акцій (≥50% активів в акціях) і змішаних фондів (≥25% активів в акціях) передбачені часткові податкові пільги, що знижують податкове навантаження на інвесторів.

Висновок

Німеччина — одна з розвинених економік Європи. Багато інвесторів і компаній прагнуть використовувати потенціал цієї країни для збереження та примноження капіталу. Одним з ефективних інструментів стає створення інвестиційних фондів у Німеччині, що дозволяють акумулювати фінансові ресурси, грамотно розподіляти їх за перспективними напрямками та мінімізувати можливі ризики.

Правильно структурований фонд — це не просто спосіб залучити внутрішні та зовнішні інвестиції. Це механізм, який забезпечує прозорість, законність і довгострокову прибутковість. Наша компанія пропонує повний супровід у процесі реєстрації інвестиційних фондів у Німеччині. Ми розробляємо стратегію з урахуванням інвестиційних цілей клієнта та особливостей структури активів, підбираємо оптимальну організаційну форму фонду, а також консультуємо з питань управління та ліцензування.

Ми діємо як надійний юридичний партнер, забезпечуючи повну відповідність діяльності фонду законодавчим вимогам Німеччини.