Водночас нормативне середовище КНР залишається складним і багаторівневим, поєднуючи в собі елементи адміністративного регулювання, ліцензування й галузевої сегментації. Ключовий фактор під час реєстрації китайського інвестфонду – це необхідність точної відповідності вимогам таких регуляторів, як Комісія з регулювання ринку цінних паперів й Асоціація з управління активами, а також адаптація корпоративної структури до місцевого законодавства. Суттєве значення має вибір ОПФ і реєстраційної платформи, від яких безпосередньо залежить можливість легального залучення вкладників й управління капіталом. Успішне створення інвестиційного фонду в Китаї потребує комплексного підходу з урахуванням не лише юридичних аспектів, а й економічних умов, обмежень валютного контролю та специфіки взаємодії з локальними інституціями.
Економічна ситуація та перспективи для інвесторів
Ринок материкового Китаю у 2024 році продемонстрував помітне пожвавлення після кількох складних років. Економіка відновила темпи зростання близько 5%, багато в чому завдяки державним стимулам й інвестиціям у високі технології. Водночас уряд КНР запустив серію реформ, спрямованих на лібералізацію фінсектора й залучення довгострокового капіталу. На цьому тлі створення інвестиційних фондів на територію Китаю виглядає стратегічно виправданим кроком.
Розвиток фондової індустрії в юрисдикції останніми роками відбувається прискореними темпами, встановлюючи нові рекорди. За підсумками 2024 року сукупні активи під управлінням китайських інвестфондів досягли 32,8 трлн CNY (4,52 трлн USD), що є історичним максимумом. Особливо вражає зростання фондів акцій. На тлі ринкового ралі активи структур, орієнтованих на цінні папери, збільшилися майже на 60% до 4,5 трлн юанів (620,7 млрд USD). Цей сплеск зумовлений як переоцінкою наявних портфелів за зростанням котирувань, так і надходженням нових коштів від вкладників, які вирішили вийти на ринок через фонди.
Зазначені структури стають все впливовішими гравцями ринку, поступово витісняючи роздрібний спекулятивний капітал. Зростання кількості й масштабів створених інвестиційних фондів у Китаї підкріплюється і держполітикою. Регулятори прямо орієнтовані на розвиток публічних структур як інструменту залучення «довгих» грошей на ринок. Це означає, що при відкритті фонду для капіталовкладень у Китаї можна розраховувати на сприятливий режим регулювання, підтримку галузевих асоціацій і високий інтерес інвесторів. Статистика 2024 року чітко демонструє: галузь колективних вкладень у КНР переживає зростання, виражене двозначними темпами збільшення активів. Для фінансових організацій, які розглядають запуск інвестфонду в Китаї, така динаміка є переконливим аргументом на користь того, що ринок готовий увібрати нові продукти й капітал.
Правова база для створення інвестфонду в Китаї
Правова база для створення китайського фонду інвестицій формується через систему правових актів, які регулюють розміщення капіталу, структуру управління та допущення закордонних учасників до фінансового ринку. В основі лежить Закон КНР про іноземні інвестиції, який набув чинності у 2021 році й запровадив уніфікований підхід до регулювання зовнішніх вкладень. Документ скасував різницю між формами прямої участі, включно зі спільними підприємствами й повністю іноземними структурами. Він також закріпив національний режим для більшості сфер діяльності, але залишив можливість запровадження обмежень через так званий негативний список, який актуальний і для фондового сектору. Закон дозволяє іноземцям відкривати інвестиційні фонди в Китаї та керувати ними через локальні юрособи, дотримуючись процедур, встановлених спеціальними фінансовими нормативами.
Профільне регулювання організацій колективних вкладень засноване на Законі про фонди інвестицій у цінні папери, спочатку прийнятому в 2003 і переглянутому у 2012 та 2015 роках. Цей норматив встановлює юридичну конструкцію публічних структур, правила випуску паїв, розкриття інформації, і навіть стандарти роботи управлінських підприємств. Особлива увага в редакціях останніх років приділена дотриманню інтересів інвесторів, посиленню нагляду за операціями з активами та впровадженню процедур внутрішнього комплаєнсу в діяльності організацій.
Юридичні механізми створення китайських інвестфондів, що базуються на партнерській моделі, регулюються Законом про товариства, актуалізованим у 2006 році. Він дозволяє засновувати структури у вигляді обмежених партнерств, у яких керівна особа повністю відповідальна, а учасники-інвестори обмежені ризиками не більше своїх вкладів. Саме ця модель переважно використовується для створення приватних інвестиційних фондів у Китаї.
З 2023 року в юрисдикції застосовується оновлене Положення про нагляд й адміністрування приватних інвестфондів, яке замінило розрізнені нормативи, що діяли раніше. Воно охоплює діяльність організацій, які є публічними, зокрема створення фондів прямих інвестицій у Китаї. Положення встановлює вимоги до мінімального порога входу для учасників, структури звітності, обов'язкових реєстраційних процедур і внутрішнього управління загрозами. Особливе значення має відкритість операцій і відповідність нормативам, встановленим органами ринкового нагляду.
Центральний регулювальний орган – Комісія з регулювання ринку цінних паперів Китаю (CSRC). До її компетенції входить ліцензування керівних компаній, затвердження правил фондової торгівлі, а також загальне регулювання ринку капіталу. CSRC формує методологічну базу, випускає директивні роз'яснення й має право ініціювати перевірки при виявленні порушень чи відхилень від встановлених нормативів.
Функції реєстрації приватних інвестиційних фондів у Китаї, а також їх обліку, сертифікації та моніторингу діяльності делеговані Асоціації з управління активами (AMAC). Ця організація виконує адміністративну функцію щодо оформлення нових структур, веде реєстри керівних компаній і контролює їх роботу на етапі постреєстраційного нагляду. Через AMAC проходять процедури подання звітності, верифікації внутрішніх процедур і погодження змін у структурі фонду. Ця модель подвійного регулювання – за участю CSRC як стратегічного органу та AMAC як операційного центру – забезпечує прозорість роботи інвестиційних організацій і формує передбачуване середовище для роботи як локальних, так і глобальних учасників ринку.
Зв'яжіться з нашими експертами й отримайте відповіді на Ваші запитання.
Види та структура інвестиційних фондів у Китаї
Відкрити інвестиційний фонд у Китаї можна виключно в межах чітко розмежованої моделі, що охоплює державні та приватні структури. Поділ зумовлено як правовою природою організацій, так і механізмами доступу до капіталу й методами поширення товарів. Держфонди допускаються до публічного розміщення за умови отримання дозволу CSRC. Такі інструменти доступні широкому колу вкладників, зокрема особам, які не мають статусу кваліфікованих учасників ринку, і можуть поширюватися через офіційні канали, включно з державними медіа.
На відміну від них створення приватного інвестиційного фонду в Китаї реалізується виключно у форматі закритого розміщення. Такі структури призначені лише для кваліфікованих інвесторів, що зближує їх по суті з глобальною концепцією альтернативних чи інституційних фондів. Згідно з актуальною статистикою АМАС, на кінець жовтня 2024 року загальна кількість зареєстрованих управлінців у сегменті приватних фондів досягла 20 411, тоді як сукупний обсяг активів під управлінням, зафіксованих у поданих звітах, склав 19,93 трлн CNY, що еквівалентно приблизно 2,75 трлн USD. Такі показники підтверджують структурну значущість приватного сектора для інвестиційної системи КНР і вказують на сталий розвиток альтернативного управління капіталом у країні.
Особливості та види приватних інвестиційних фондів у Китаї
Більшість власників капіталу вирішують відкрити інвестиційний фонд у Китаї у форматі обмеженого партнерства або на підставі договірної конструкції. Це дозволяє вибудувати гнучкі відносини між адміністратором і вкладниками та чітко розмежувати відповідальність сторін. Використання першого варіанта ОПФ забезпечує односторонню управлінську компетенцію генерального партнера за обмеження відповідальності інших учасників виключно межами їх вкладів. Подібна структура дозволяє ефективно розподіляти ризики та зберігати операційну автономію управителя в межах встановлених параметрів стратегії.
Створення китайського інвестфонду в договірній моделі, своєю чергою, ґрунтується на угоді між вкладниками та керівною організацією, що діє за довіреністю та від імені клієнтів без створення окремої юрособи. Така форма поширена переважно серед структур з обмеженою кількістю учасників та в проєктах, орієнтованих на прямі інвестиції.
На відміну від зазначених моделей, варіант відкриття фонду взаємних вкладень у Китаї у формі компанії з обмеженою відповідальністю використовується значно рідше. Причина в тому, що корпоративне законодавство КНР не передбачає можливості впровадження механізму управлінської частки — конструкції, при якій окремий учасник отримує розширені повноваження щодо прийняття рішень незалежно від частки участі в капіталі. Відсутність такої опції робить структуру менш придатною для інвестиційних цілей, особливо, якщо необхідно забезпечити централізоване управління та швидке прийняття рішень. Крім того, податкове навантаження при використанні корпоративної форми у низці випадків виявляється вищим порівняно з фіскальним режимом оподаткування, який застосовується до обмежених товариств, що знижує привабливість створення китайської інвестиційної організації у форматі ТОВ.
Керівники приватними фондами переважно засновуються у формі компаній з обмеженою відповідальністю, що дозволяє знизити майнові ризики та спростити процес ліцензування й адміністративного супроводу. При цьому частина організацій все ж таки вибирає партнерську структуру — особливо тоді, коли засновники прагнуть зберегти внутрішню управлінську гнучкість і забезпечити участь кількох генеральних партнерів в операційному адмініструванні. ОПФ управлінської компанії впливає на обсяг її зобов'язань перед регулятором, структуру внутрішнього нагляду й порядок взаємодії з інвесторами. Вибір конкретної моделі при відкритті фонду інвестицій у Китаї зумовлений масштабом діяльності, профілем активів і стратегією розподілу повноважень між учасниками. У таблиці вказано найпоширеніші види та структури китайських інвестфондів.
|
Вид фонду/структура |
Опис/особливості |
|
Обмежене партнерство |
Використовується для структурування більшості фондів прямих інвестицій. Закон КНР про товариства гнучкий, допускає створення спеціалізованих інвестиційних фондів у Китаї. Після завершення проєкту компанія ліквідується, прибуток розподіляється між вкладниками. При створенні китайського інвестфонду в такому форматі кількість вкладників обмежена 50. |
|
Договірний фонд |
Можуть мати до 200 інвесторів. Не є юрособами, тож не вимагають реєстрації. Спрощено процес ліквідації та розподілу активів. Часто застосовується для вкладень у нерухомість. Об'єкти не плануються до виходу на IPO або торгівлю на відкритому ринку. Модель дозволяє відокремити проєктні компанії та кошти, отримані від інвесторів. |
|
Компанія з обмеженою відповідальністю |
Відкриття китайського інвестфонду в такій ОПФ здійснюється в межах проєктів, що фінансуються державою. Правові положення не допускають створення управлінської частки, як в інших юрисдикціях. Для участі закордонного капіталу необхідне дотримання правил частки участі, якщо держпідприємство — іноземна юрособа. У такому разі обмежений партнер не повинен бути афілійований з керівним. |
Створити китайський інвестфонд – яким критеріям потрібно відповідати
Відкриття приватних фондів капіталовкладень у Китаї базується на принципі допуску виключно для кваліфікованих учасників. Така модель спрямована на захист інтересів вкладників, забезпечення стійкості інвестиційного середовища й підтримання високого рівня відповідальності керівних структур. Правила структуровані навколо критеріїв до самих інвесторів і мінімальних вимог до обсягу вкладень. Це дозволяє уникнути участі непідготовлених осіб, обмежити ризики системних порушень і зосередити інвестиційну активність у межах регульованого сегменту.
До кваліфікованих учасників допускаються як фізособи, так і організації, які відповідають встановленим нормативним критеріям. Інституційні вкладники формують значну частину капіталу та включають широке коло суб'єктів — від страхових корпорацій і публічних фондів до дочірніх компаній держпідприємств.
Фізособи, які прагнуть відкрити приватний фонд інвестицій у Китаї, мають підтвердити наявність достатнього обсягу коштів чи високий рівень доходів. Конкретні порогові значення визначено лише на рівні чинного законодавства. Щодо фізосіб допускається участь, якщо сукупний обсяг фінансових активів, включно з депозитами, акціями й борговими інструментами, становить не менше 3 млн CNY (приблизно 414 тис. USD) або якщо їхній середній річний дохід протягом останніх трьох років перевищує 500 тис. CNY (приблизно 69 тис. USD).
Для організацій, які планують відкрити інвестиційний фонд у Китаї, застосовується інший поріг. Чисті активи повинні бути не нижче 10 млн CNY, що еквівалентно приблизно 1,38 млн USD. Крім того, незалежно від категорії, кожен інвестор має направити до конкретного фонду не менше 1 млн CNY (приблизно 138 тис. USD), що закріплено як мінімальний вхідний поріг на рівні нормативної бази.
Якщо при створенні китайського інвестфонду власники капіталу планують діяти не безпосередньо, а через проміжну структуру, наприклад, партнерство або контрактну платформу, підлягають перевірці кінцеві вигодонабувачі. Такі інвестори також мають відповідати вимогам до кваліфікованих учасників.
Зареєструвати інвестиційний фонд у Китаї: покрокова схема
Зареєструвати інвестиційний фонд у Китаї означає пройти процедуру, суворо регламентовану фінансовим і корпоративним законодавством. Формування організації вимагає дотримання встановлених вимог як до юридичної структури, так і до кваліфікації компанії-адміністратора. Усі етапи – від вибору ОПФ і до реєстрації в профільних органах – проходять під контролем регулювальних інститутів. Процес створення китайського фонду колективних вкладень пов'язаний із послідовним поданням документів, внутрішнім погодженням інвестиційної стратегії та виконанням процедур, передбачених AMAC. Структурований підхід дозволяє забезпечити відповідність чинним нормативам й уникнути адміністративних перешкод під час запуску.
Вибір форми, найменування, керівника, розроблення стратегії
На початковому етапі створення інвестфонду в Китаї необхідно визначити юридичну конструкцію майбутнього фонду. Вибір залежить від цільової моделі управління та податкових наслідків. Після того як ОПФ зафіксована, потрібно погодити та затвердити офіційне найменування. Воно має містити точну вказівку на характер діяльності — допустиме використання термінів «приватний фонд», «венчурні інвестиції» чи «управління приватними фондами», що підтверджує відповідність профілю роботи й полегшує подальшу реєстрацію.
Вибір керівника — один із критично важливих етапів відкриття китайського фонду інвестицій. Особа або компанія, які претендують на цю функцію, повинні мати підтверджений досвід в адмініструванні активів, розуміння китайського регуляторного середовища й ресурси для будівництва внутрішньої інфраструктури. За відсутності таких умов реєстрація може бути припинена навіть за формального дотримання вимог. Внутрішні процедури AMAC допускають відмову без пояснення, якщо претендент не відповідає негласним стандартам сумлінності чи професійної надійності.
Реєстрація керівної компанії в АМАС
Юрособа, створена для цілей адміністрування в межах запуску інвестиційного фонду в Китаї, зобов'язана відобразити у своєму статуті та бізнес-профілі характер планованої діяльності. Зокрема, в описі сфери ведення справ мають бути зазначені такі напрямки, як управління капіталом прямих інвестицій, супровід операцій із приватними фондами цінних паперів й інші дії, що безпосередньо пов'язані з менеджментом активів. Таке формулювання необхідне для відповідності базовим вимогам регулятора. Надалі ця особа має пройти офіційну реєстрацію в AMAC як керівник фонду. Процес супроводжується процедурою юридичної експертизи. Профільна китайська фірма проводить перевірку за ключовими параметрами – відповідність назви, заявленої діяльності, складу команди, походження капіталу та досвіду ключових співробітників, які беруть участь в інвестиційному процесі. Тільки при позитивному висновку можна розраховувати на завершення процедури допуску.
Формування фонду й збирання коштів
Після реєстрації керівної організації в AMAC допускається започаткування інвестфонду в Китаї як самостійної платформи для залучення капіталу. Основним завданням на цьому етапі стає правове закріплення умов вкладень, включно з термінами, обсягом, порядком виходу й принципами розподілу прибутку.
Документи, які регламентують структуру фонду, повинні бути погоджені з інвестиційною моделлю, що зазначена на етапі узгодження з AMAC. Формування вимагає точного дотримання корпоративних процедур, зокрема затвердження статуту та фіксацію ролей усіх сторін у статутній угоді. При цьому кожен інвестор, який допускається до участі, зобов'язаний підтвердити відповідність статусу кваліфікованого учасника ринку у встановленому законом порядку. Перевірка здійснюється керівною стороною до підписання угоди про внесення коштів і підтверджується в реєстраційних документах. На практиці це означає необхідність провести юридичну експертизу джерела капіталу й документально зафіксувати правовий статус усіх сторін, що входять до структури фонду.
Первинне розміщення часток при створенні інвестиційного фонду в Китаї проводиться у формі закритого раунду, доступ до якого мають лише особи, які відповідають критеріям, закріпленим у регламенті. Компанія-адміністратор зобов'язана забезпечити відповідність процедури розміщення встановленим нормативам і гарантувати прозорість умов участі.
Порядок залучення капіталу має відповідати заявленій інвестиційній стратегії. Якщо в межах моделі передбачено послідовне закриття траншей, кожен новий етап вимагає окремого схвалення від керівної структури. На цьому етапі започаткування китайського інвестфонду й збирання коштів стають юридично взаємопов'язаними діями, оскільки порушення порядку проведення одного з процесів впливає на законність усього проєкту. Тільки за дотримання всіх встановлених правил можливе залучення капіталу на умовах, що не суперечать чинному регулюванню та внутрішнім стандартам AMAC.
Підготовка документації
Підготовка досьє для реєстрації фонду інвестицій у Китаї спрямована на підтвердження відповідності претендента вимогам законодавства та внутрішнім стандартам галузевого регулювання. Документація, яка має подаватися, містить:
- Єдиний код соціального кредиту, який ідентифікує юрособу в держреєстрах.
- Статут чи угоду про партнерство, якщо фонд організовано у вигляді товариства.
- Відомості про власників, контролювальних осіб, керівників, виконавчих партнерів і довірених представників, а також інформацію про кінцевих вигодонабувачів.
- Гарантійний лист, що підтверджує правдивість даних, а також їхню відповідність положенням чинного регламенту.
- Інші матеріали, прямо передбачені нормативними актами чи внутрішніми інструкціями реєструвального органу.
Пакет документації має бути сформований у повній відповідності до встановлених форм і супроводжуватися запевненням уповноважених осіб. Недотримання формальних вимог може призвести до зупинення розгляду запиту до усунення виявлених невідповідностей.
Отримання схвалення від AMAC
Отримання схвалення від AMAC здійснюється після того, як керівна структура завершує перше закриття фонду й отримує первинний транш інвестицій від учасників. Тільки після фактичного надходження стартового капіталу управитель має право ініціювати процедуру подання документів на розгляд до Асоціації. Запит у AMAC вимагає підтвердження факту внесення коштів, а також супровідної документації, яка відповідає затвердженій моделі фонду. Регулятор розглядає звернення від одного до двох місяців. На цьому етапі оцінюється як повнота переданих відомостей, так і внутрішня відповідність заявника до правил, передбачених для керівників приватними інвестиційними фондами. Отримання схвалення від AMAC після першого закриття фонду підтверджує, що юридична конструкція й початкова фінансова структура відповідають регуляторним критеріям, дозволяючи вести діяльність у межах чинного правового режиму.
Висновок
Ефективне створення інвестиційного фонду в Китаї потребує точного дотримання встановленого порядку дій і врахування специфіки нормативного середовища. Регулятор висуває комплексні вимоги до структури, до кваліфікації керівників, прозорості джерел капіталу і коректності стратегії. Порушення хоча б одного з ключових параметрів може спричинити відмову в реєстрації інвестфонду в Китаї або обмеження допущення до ринку. Успішний запуск можливий за умови юридично правильного супроводу на всіх етапах - від структурування до вибудовування комунікації з регулятором й інвесторами. Тільки системний підхід, який поєднує правову точність, оперативну підготовку документів і розуміння адмінпроцедур, дозволяє без збоїв завершити організаційний процес і розпочати повноцінну діяльність.
