Фінансові технології або FinTech для бізнесу

Фінансові технології або FinTech для бізнесу — це не просто модний термін, а повноцінний інструмент трансформації корпоративного підходу до фінансів. Від мобільних фінансових додатків до рішень на базі цифрових активів, від електронних платіжних систем до інтелектуальних інвестиційних сервісів — все це міцно увійшло в інфраструктуру сучасного підприємництва. Інтеграція фінтех-інструментів у комерційну діяльність втратила статус опціонального вибору та перетворилася на необхідну умову збереження конкурентоспроможності. Бізнес-структури, які ігнорують цей тренд, позбавляються доступу до міжнародних платіжних каналів, стикаються з бар'єрами в рамках національного регулювання та з часом втрачають інвестиційну стійкість.

У цій статті розглядаються ключові аспекти, пов'язані з використанням фінансових технологій у корпоративному середовищі — від вибору відповідної юрисдикції до отримання ліцензії, від податкової стратегії до відкриття банківського рахунку. Читач знайде інформацію про те, як організувати запуск бізнесу у сфері FinTech, уникнути правових ризиків, відповідати міжнародним стандартам і адаптувати архітектуру проєкту під вимоги конкретного ринку. Подання матеріалу орієнтоване на стратегічні та юридичні інтереси іноземних підприємців, які планують інтегрувати інноваційні рішення у фінансову структуру своєї компанії.

FinTech для бізнесу: інноваційні рішення у сфері фінансових послуг

На практиці FinTech для бізнесу охоплює весь спектр сучасних рішень, спрямованих на спрощення, прискорення та автоматизацію фінансових операцій. Йдеться не тільки про нові продукти, але й про трансформацію всієї логіки роботи з грошима — від моделі залучення капіталу до побудови клієнтських інтерфейсів. Для компаній це означає зниження операційних витрат, підвищення прозорості процесів і можливість гнучкої адаптації під регуляторні вимоги різних країн.

Щоб зрозуміти суть явища, важливо визначити, що таке FinTech в юридичному та прикладному контексті. Це будь-яка модель надання фінансових послуг, заснована на програмних платформах, API-інтеграціях, мобільних каналах і розподілених базах даних. Класичні приклади — електронні гаманці, біржі цифрових активів, платіжні шлюзи, інвестиційні маркетплейси. На відміну від банків, такі компанії діють не на підставі універсальної ліцензії, а отримують спеціалізовані дозволи, часто в більш гнучкому правовому полі.

Фінансові технології в бізнесі дозволяють працювати швидше, безпечніше та — головне — з меншими витратами. Якщо ще десять років тому відкриття рахунку або переказ через кордон займали дні та супроводжувалися паперовою тяганиною, сьогодні завдяки фінтех-рішенням це можна зробити за кілька клацань. При цьому кожна з таких дій вимагає правового обґрунтування: FinTech-компанія, яка не має належної ліцензії або порушує правила зберігання даних, може бути оштрафована або заблокована.

Серед найбільш запитуваних напрямків — цифрові фінансові рішення для компаній, орієнтованих на транскордонну діяльність. У першу чергу — мультивалютні платіжні сервіси, криптоактиви та смартконтракти. При їх застосуванні в діловій практиці критично важливо враховувати, як саме ці технології регулюються в конкретній країні, які дозволи необхідні, і як оформляється захист даних користувачів.

Однією з центральних цілей FinTech як індустрії є розширення доступу до фінансових інструментів. Шляхом відмови від застарілих моделей обслуговування такі рішення відкривають фінансові ринки для тих, хто раніше був обмежений у можливостях. Саме тому інновації у фінансовій сфері все частіше розглядаються не як альтернатива, а як основа майбутньої фінансової системи.

Впровадження FinTech в міжнародний бізнес стало логічним продовженням розвитку сектора. При виході на закордонні ринки компанії стикаються з обмеженнями щодо валютного контролю, необхідністю відповідати міжнародним стандартам AML і KYC, а також із завданням інтеграції локальних платіжних інструментів. FinTech дозволяє розв’язати всі ці питання за умови належної юридичної підготовки.

Розвиток технологій також стимулював бурхливе зростання платформ для інвестицій через FinTech. Це не тільки класичні інвестиційні додатки, але зокрема моделі кредитування P2P, краудфандингу, DAO-структури. До того ж в кожній з таких моделей необхідно забезпечити захист коштів, юридичне оформлення угод і дотримання вимог фінансових регуляторів.

Впровадження FinTech у міжнародний бізнес: причини, ризики та вигоди

Сьогодні впровадження FinTech у міжнародний бізнес — це не експеримент, а стратегічний крок, обумовлений конкретними завданнями: розширення клієнтської бази, оптимізація транскордонних розрахунків, відповідність глобальним стандартам AML/CFT та залучення інституційних інвестицій. Компаніям, що виходять на закордонні ринки, важливо враховувати, що правила регулювання в локальних юрисдикціях часто виявляються несумісними з вимогами до фінтех-продуктів нового покоління. Саме тому FinTech-моделі найчастіше реалізуються поза країною походження бізнесу.

Першим фактором, що впливає на запуск FinTech-проєкту, є потреба в ліцензії. У більшості країн надання платіжних, інвестиційних або криптовалютних послуг неможливе без дозволу від місцевого фінансового регулятора. Проблема в тому, що в окремих юрисдикціях ліцензії або відсутні як клас, або отримати їх надзвичайно складно. У цих випадках компанії змушені вибирати альтернативні локації, де законодавство гнучкіше, а регулятори — відкриті до нових бізнес-моделей.

Поряд з цим, впровадження фінансових технологій у бізнес вимагає відповідності міжнародним стандартам звітності. Великі гравці, включаючи міжнародні банки, фонди та біржі, працюють тільки з тими платформами, які здатні підтвердити свою юридичну чистоту. Тут на перший план виходить комплаєнс: наявність політики KYC, AML, внутрішнього аудиту та документообігу відповідно до GDPR або аналогічних актів. Відсутність цих механізмів автоматично закриває вихід на міжнародний ринок.

Наступним аргументом на користь транскордонного розвитку стає запуск бізнесу у сфері FinTech з прицілом на інвесторів. Структури, що працюють з токенами, інвестиційними фондами або digital assets, змушені шукати юрисдикції, в яких подібні інструменти офіційно визнані. Без цього неможливо ні відкриття банківського рахунку, ні повноцінне залучення капіталу. Багато стартапів, що починали як локальні проєкти, вже на стадії pre-seed переоформляють структуру за кордоном.

Існує також прикладний мотив для переїзду (relocation). Міжнародний запуск FinTech дає можливість підключатися до платіжних систем Visa, Mastercard, SWIFT, SEPA без посередників. Для клієнтів B2B критично важливо, щоб платформа мала власний IBAN, а транзакції не залежали від національних обмежень. Внутрішні рішення втрачають конкурентоспроможність саме через обмежений функціонал. Перехід у міжнародне поле дозволяє компенсувати ці слабкості.

При цьому сучасні технології в бізнес-фінансах працюють на стику юриспруденції, ІТ та комплаєнсу. На відміну від класичного офшору, фінтех-компанія не може обмежитися реєстрацією юридичної особи. Її завдання — вибудувати активну інфраструктуру: від ліцензії до звітності, від банківського партнера до захищеного API. Це можливо тільки при глибокому опрацюванні юридичних основ і чіткому розумінні, які дії вважаються правомірними в обраній країні.

На практиці інтеграція fintech-рішень у бізнес вимагає синхронізації відразу декількох процесів. Нижче наведено перелік ключових напрямків, які необхідно опрацювати на старті:

• вибір відповідної юрисдикції з регуляторним органом у сфері фінансових технологій;
• підготовка структури: холдинг, операційна компанія, ліцензована платформа;
• розробка юридичної архітектури проєкту, включаючи статут, акціонерні угоди, політики KYC/AML;
• взаємодія з провайдерами банківських та платіжних послуг;
• підключення до міжнародних платіжних систем і шлюзів;
• оформлення ліцензії у відповідній категорії (EMI, VASP тощо);
• податкове планування з урахуванням угод про уникнення подвійного оподаткування;
• юридичний супровід угод з клієнтами (Terms & Conditions, публічні оферти);
• забезпечення захисту персональних даних на рівні локального законодавства та GDPR.

За умови належного виконання всіх процедур впровадження цифрових фінансових рішень у підприємницьку діяльність забезпечує не тільки зростання операційної ефективності, але й зміцнює репутацію компанії в очах споживачів, партнерів і наглядових інстанцій. Водночас відсутність належної юридичної підготовки може призвести до серйозних наслідків — від призупинення роботи платіжної інфраструктури та відмови банків в обслуговуванні до ініціювання перевірок з боку регуляторів.

Визначення країни для запуску FinTech-платформи: регулювання, оподаткування та ліцензування

Вибір держави для розміщення фінтех-ініціативи є одним з ключових рішень, яке повинен прийняти підприємець, що планує вивести цифровий продукт на міжнародний ринок. На відміну від звичайного бізнесу, де місце розташування може визначатися зручністю або логістикою, юрисдикції для FinTech потрібно аналізувати з погляду регуляторного поля, допуску до фінансової інфраструктури та готовності банків до роботи з інноваційними сервісами. Помилка на цьому етапі часто призводить до неможливості отримати ліцензію, блокування рахунків або відмови в підключенні до систем розрахунків.

При необхідності вибрати країну для FinTech-бізнесу важливо враховувати кілька юридично значущих факторів. Це не тільки податкове навантаження або вартість реєстрації — вирішальну роль відіграють особливості ліцензування, вимоги до статутного капіталу, готовність локальних фінансових регуляторів працювати з цифровими активами. У ряді юрисдикцій передбачені спеціальні дозволи для емітентів електронних засобів, тоді як в інших країнах діють полегшені умови для інноваційних проєктів. З цієї причини єдиного підходу не існує — кожна структура потребує індивідуальної правової конфігурації.

Комплексна оцінка держав для започаткування діяльності в галузі фінансових технологій повинна ґрунтуватися на реальних кейсах, а не на маркетингових заявах. Наприклад, у Литві діє спрощений порядок отримання ліцензії EMI, однак після її видачі дотримання нормативних вимог контролюється з високим ступенем суворості. В Естонії можна зареєструвати VASP, але банки неохоче відкривають рахунки криптоплатформам. Сінгапур орієнтований на великі проєкти, однак вимагає серйозних інвестицій і наявності місцевого директора. Отож, сама собою ліцензія не гарантує успішної роботи — критично важливий весь правовий контур.

У країнах Азії підхід відрізняється. FinTech в Азії розвивається за моделлю гнучкого регулювання: в Гонконзі, Лабуані, Сінгапурі створюються експериментальні зони та пісочниці (sandbox), де стартап може протестувати продукт з мінімальним юридичним тиском. Це дає перевагу на ранній стадії, але вимагає переходу на повноцінну ліцензію в міру масштабування. Компанії, орієнтовані на криптовалюти, часто вибирають саме такі юрисдикції через компроміс між швидкістю запуску та правовою допустимістю операцій.

Окрему категорію представляють офшори для FinTech, до яких умовно можна віднести Лабуан, Британські Віргінські острови та Сент-Вінсент. Тут можлива швидка реєстрація, гнучке корпоративне право та податкові пільги. Однак відсутність чіткого регулювання може призвести до труднощів при взаємодії з банками та платіжними системами. Вибір таких юрисдикцій виправданий тільки в рамках ретельно продуманої архітектури бізнесу, де операції де-факто відбуваються в інших країнах.

Впровадження фінансових технологій у бізнес за кордоном вимагає юридичної відповідності не тільки вимогам ліцензії, але й міжнародним стандартам з обміну податковою інформацією. В іншому випадку у компанії можуть виникнути проблеми при роботі з платіжними провайдерами або при залученні інвесторів. Саме тому важливо, щоб юрисдикція була учасником угод по CRS (Common Reporting Standard), FATCA, а також мала репутацію регульованого та прозорого фінансового центру.

Для тих, хто хоче обрати країну для фінтех-стартапу, доцільно оцінювати її за такими критеріями:

• наявність необхідної категорії ліцензії (EMI, PI, VASP);
• розмір мінімального статутного капіталу та форма його внесення;
• вимога про наявність локального директора або офісу;
• ставлення банків до фінтех-платформ і криптовалют;
• середня тривалість ліцензування;
• вартість юридичного супроводу та комплаєнсу;
• правова стабільність і політична надійність юрисдикції;
• участь у міжнародних угодах (CRS, AMLD);
• існування реєстру ліцензій у відкритому доступі;
• можливість паспортизації послуг в рамках регіону.

Для запуску проєктів, заснованих на цифрових активах, все частіше обираються країни для створення фінтех-структури в Європі — Литва, Португалія, Ліхтенштейн. У них діють як крипторегулятори, так і стандартні фінансові органи, що дозволяє гнучко адаптувати структуру бізнесу. Так, FinTech в Литві особливо запитуваний у проєктах з платіжними функціями, оскільки місцевий регулятор пропонує ефективну систему видачі EMI-ліцензій.

Якщо завдання — реєстрація FinTech-проєкту з акцентом на криптосервіси, увагу варто звернути на Гонконг. У цій юрисдикції діє чітка система ліцензування VASP і передбачені норми для кастодіальних сервісів. Ба більше, FinTech в Сінгапурі пропонує гнучкий режим sandbox, а також повноцінну ліцензовану модель під контролем MAS. Це дає підприємцям вибір — запуститися в полегшеному форматі або відразу оформити повний статус.

Не варто виключати FinTech в Гонконзі як стратегічний напрямок для компаній, орієнтованих на азійський ринок. Тут поєднується високотехнологічна інфраструктура, доступ до міжнародних розрахунків і адекватний регуляторний супровід. Попри посилення деяких норм, Гонконг залишається одним з небагатьох майданчиків, де можна реалізувати одночасно криптоплатформу, інвестиційний продукт і систему розрахунків в одній юрисдикції.

Реєстрація FinTech-компанії: юридичні вимоги та структура

Коректне заснування FinTech-структури є не формальним створенням компанії, а багатоетапною юридичною процедурою, що передбачає вибір допустимої організаційної моделі, підготовку реєстраційного пакета, структуру власності та відповідність регуляторним критеріям у фінансовій сфері. Порушення або недоліки на цьому етапі можуть призвести до серйозних наслідків — від відхилення ліцензійної заявки до повного обмеження доступу до банківської інфраструктури та інвестиційних платформ.

Для більшості юрисдикцій існує типова структура компанії, що надає фінтех-послуги. Це, як правило, товариство з обмеженою відповідальністю або аналогічна корпоративна структура, здатна укладати договори, відкривати рахунки та нести відповідальність перед регуляторними органами. Важливо розуміти, як оформити FinTech-бізнес в рамках місцевого законодавства, оскільки набір обов'язкових процедур і документів в різних країнах істотно відрізняється.

Серед обов'язкових вимог — наявність статуту, відомостей про акціонерів, директорів, фізичної або юридичної адреси. У деяких країнах також потрібно надати бізнес-план, внутрішні політики, зокрема щодо AML/CFT, та відомості про систему внутрішнього контролю. Юридичні вимоги до FinTech можуть включати обов'язкову реєстрацію в державному фінансовому реєстрі, публікацію звітності та проходження щорічних перевірок.

В окремих випадках для того, щоб зареєструвати FinTech-компанію, необхідно не просто подати документи, а довести регулятору спроможність моделі бізнесу. Це може включати оцінку ризиків, опис використовуваної архітектури API, обґрунтування моделі доходу. Особливо це стосується проєктів, пов'язаних з криптовалютами або кастодіальними сервісами. Тут реєстрація пов'язана зі складнішим due diligence.

Для компаній, орієнтованих на масштабування, важливо створити FinTech-компанію в структурі, що допускає участь іноземних акціонерів і транскордонне володіння. Не всі юрисдикції дозволяють вільну передачу часток, використання трастів або номінальних директорів. Тому при побудові структури необхідно враховувати гнучкість корпоративного законодавства, сумісність з податковими угодами та захист бенефіціара.

У багатьох випадках використання фінансових технологій у бізнесі вимагає не однієї, а двох і більше юридичних структур: холдингової та операційної. Холдинг може розташовуватися в країні зі сприятливим податковим режимом, а ліцензована компанія — в юрисдикції з надійним регулятором. Такий підхід полегшує інвестиційне планування, надає гнучкість в управлінні активами та знижує загальну юридичну вразливість групи.

Коли планується реєстрація компанії FinTech, необхідно враховувати не тільки юридичну форму, але також специфіку ринку, на якому вона буде діяти. Так, для ЄС потрібне дотримання норм з корпоративного управління, серед яких: наявність резидентного директора, контроль за операціями через внутрішні регламенти, обов'язкове аудіювання. В Азії ж акцент робиться на політиці інформаційної безпеки, зберіганні клієнтських даних і механізмах звітності перед місцевим регулятором.

Насправді застосування фінансово-технологічних рішень у підприємницькій сфері вимагає детального юридичного опрацювання з обов'язковим урахуванням таких аспектів:

• визначення правової структури, яка дозволяє отримати відповідний дозвіл;
• складання статуту з описом всіх видів фінансових послуг;
• підготовка списку учасників з розкриттям бенефіціарів;
• формування статутного капіталу та підтвердження його джерела;
• призначення директорів та визначення їх повноважень;
• вибір юридичної адреси та реєстраційного агента;
• оформлення внутрішньої політики щодо боротьби з легалізацією незаконних доходів (AML);
• затвердження користувацьких угод і публічної оферти (якщо потрібно);
• налаштування системи внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту.

Ігнорування одного з пунктів може обернутися відмовою в реєстрації, особливо якщо мова йде про юрисдикції з високим рівнем нагляду. З цієї причини багато компаній з першого етапу залучають юридичних консультантів, здатних забезпечити належне оформлення не тільки реєстрації, але всіх супутніх процедур зокрема.

Дозвільні документи в FinTech: на якому етапі, і який вид необхідний

Будь-яка операція в області цифрових фінансів регулюється профільним законодавством. Це означає, що наявність ліцензії в FinTech-секторі є обов'язковою умовою при запуску ініціатив, пов'язаних з потребами розпоряджатися клієнтськими активами, обробкою платіжних транзакцій, емісією електронних засобів або забезпеченням зберігання токенізованих ресурсів. У більшості країн робота без ліцензії прирівнюється до незаконного надання фінансових послуг з відповідними наслідками — від блокування рахунків до кримінального переслідування.

Механізм, за яким можна пройти ліцензування FinTech-компанії, залежить від обраної юрисдикції та специфіки бізнес-моделі. Структура, що надає мультивалютні гаманці, повинна оформляти ліцензії EMI або PI, відповідно до набору функцій. Платформа, що працює з криптовалютою, зобов'язана отримати статус VASP — постачальника послуг з цифровими активами. У деяких випадках потрібен змішаний пакет, що включає інвестиційний дозвіл або страхову ліцензію. Помилковий вибір статусу може заблокувати діяльність на етапі старту.

Процедура, за якою можна отримати EMI-ліцензію, суворо регламентована: потрібно підтвердити статутний капітал, наявність кваліфікованого керівництва, внутрішні процедури контролю та безпеку клієнтських коштів. В ЄС мінімальні вимоги до капіталу становлять від 350 тисяч євро. Регулятори вимагають, щоб кошти клієнтів були сегреговані, тобто зберігалися окремо від активів самої компанії. Крім того, ліцензія не видається без попереднього схвалення ділової репутації всіх учасників проєкту.

Для компаній, що працюють тільки з переказами або обмеженим спектром послуг, підходить оформлення ліцензії PI — платіжного інституту. Вона менш витратна за капіталом, але обмежує сферу дії. Такий статус найчастіше використовується як проміжний — для стартапів, які планують масштабуватися, але поки не готові відповідати повному обсягу вимог EMI. Тут важливо розуміти: зміна ліцензії вимагає переоформлення всіх документів, а значить — краще прорахувати архітектуру заздалегідь.

Якщо проєкт пов'язаний з криптоактивами, необхідно отримати ліцензію VASP — в країнах, де такий статус передбачений. Це може бути окремий регламент, як в Гонконзі або Сінгапурі, або складова частина загального фінансового ліцензування, як в країнах ЄС з імплементацією директиви AMLD5. Така ліцензія вимагає розкриття інформації про структуру володіння, джерела фінансування та механізми контролю транзакцій. Більшість регуляторів включають криптокомпанії в зону підвищеного нагляду.

Типова процедура отримання ліцензії на фінтех включає такі дії: подання заявки, реєстрацію компанії, формування капіталу, підготовку політик AML/KYC, перевірку всіх бенефіціарів. Термін розгляду коливається від 3 до 9 місяців. В окремих країнах передбачена модель пісочниці (sandbox), коли компанія отримує тимчасовий статус і може почати роботу при спрощеному контролі. Це особливо важливе для пілотних рішень, MVP або стартапів на стадії pre-seed.

Якщо ліцензування FinTech-бізнесу відбувається в Європі, ключовими регуляторами виступають місцеві фінансові управління (наприклад, Lietuvos Bankas в Литві, CSSF в Люксембурзі), а також Європейське управління з цінних паперів та ринків (ESMA). В Азії — Monetary Authority of Singapore (MAS), Hong Kong Securities and Futures Commission (SFC), Labuan FSA. Кожна з цих структур має власні вимоги, реєстри та процедури подання. Робота з консультантами, які мають досвід подання заявок у конкретній юрисдикції, дозволяє уникнути відмов.

Для стартапів, орієнтованих на цифрові валюти, ліцензія криптокомпанії стає не тільки юридичним інструментом, але теж маркетинговим активом. Її наявність підвищує довіру з боку банків, інвесторів і клієнтів. У деяких випадках ліцензія потрібна для підключення до API платіжних систем, включаючи Mastercard, Visa, SWIFT. Тому оформлення криптоліцензії — це не про форму, а про доступ до інфраструктури. Навіть за відсутності фактичної роботи з криптовалютами, ліцензія може бути необхідна для забезпечення гнучкості продукту.

Юридично грамотний підхід до того, як отримати FinTech-ліцензію, передбачає чітке розуміння бізнес-моделі, структури власності та планів масштабування. Важливо враховувати: регулятори перевіряють не тільки пакет документів, але також стійкість бізнесу в перспективі. У країнах ЄС, наприклад, оцінюється наявність резервів, структура IT-інфраструктури, рівень кібербезпеки. Отож питання, як пройти процедуру ліцензування в FinTech, — з тих, які вимагають не просто набору документів, а комплексної стратегії та постійної комунікації з регулятором.

Оподаткування FinTech-бізнесу: як вибрати режим і не переплатити

Грамотне оподаткування FinTech-структури — один з визначальних факторів її стійкості. Компанії в цій сфері не просто обробляють грошові потоки — вони взаємодіють з інвесторами, міжнародними платіжними системами, банківськими установами. Водночас кожна дія повинна бути вбудована в легальну та економічно виправдану податкову модель. Неправильний вибір юрисдикції здатний звести нанівець вигоду від ліцензії та створити додаткове регуляторне навантаження.

При прийнятті рішення важливо враховувати, як використання FinTech в міжнародному бізнесі поєднується з податковими режимами конкретної країни. Одні держави пропонують пільгові умови для інноваційних компаній, інші — застосовують загальні ставки без урахування специфіки цифрових продуктів. Тут необхідний баланс між юридичною прозорістю, ефективною ставкою і можливістю податкового планування. Важливо пам'ятати: FinTech — не завжди класична фінансова організація, а значить, не на всі компанії поширюються ті ж податкові норми, що і на банки.

Типова помилка стартапів — вибір юрисдикції, виходячи виключно з податкової ставки. На практиці податки в FinTech-компаніях залежать від характеру операцій, статусу клієнтів, країни резидентства і навіть структури IP-прав. 

Там, де можливе впровадження фінтех-технологій у бізнесі, податкова архітектура вибудовується з урахуванням угод про уникнення подвійного оподаткування. Для компаній, що працюють у декількох країнах, критично важлива резидентність: саме вона визначає, де виникає зобов'язання зі сплати корпоративного податку. Крім того, варто враховувати правила контрольованих іноземних компаній (КІК), які можуть застосовуватися до акціонерів з податковим резидентством в інших країнах.

Якщо проєкт планує працювати через цифровізацію міжнародного бізнесу через FinTech, варто приділити увагу оподаткуванню інтелектуальної власності, комісій, операцій з токенами. Їх статус в різних країнах трактується по-різному: десь токени вважаються майном, десь — аналогом валюти, а десь — цінними паперами. Це безпосередньо впливає на порядок оподаткування.

Компанії, які отримують статус інноваційних, можуть розраховувати на пільги для FinTech-компаній — знижені ставки, відстрочку платежів, грантову підтримку. Однак такі заходи вимагають документального підтвердження: наявність ліцензії, ведення обліку, наявність співробітників і звітності. Без цього право на податкові преференції може бути оскаржено.

Хочете проконсультуватися?

Зв'яжіться з нашими експертами й отримайте відповіді на Ваші запитання.

Замовити консультацію

Банківський рахунок для FinTech-компанії: від KYC до мультивалютного обслуговування

Після реєстрації та ліцензування наступним критично важливим етапом стає відкриття корпоративного рахунку. Запуск FinTech-проєкту неможливий без доступу до платіжної інфраструктури — хай то розрахункові рахунки у валюті, сегреговані рахунки для клієнтів або підключення до міжнародних систем SWIFT і SEPA. Однак для фінтех-компаній процедура відкриття рахунку істотно відрізняється від стандартної бізнес-практики. Банки розглядають їх як клієнтів з підвищеним рівнем регуляторного ризику, особливо якщо до діяльності залучені криптоактиви, токени або анонімні платіжні засоби.

Більшість установ вимагають підтвердити джерела коштів, походження капіталу, а також пояснити модель бізнесу. Саме тому відкрити рахунок для FinTech-компанії без попередньої юридичної підготовки неможливо. Документи подаються в розширеному форматі: включаючи статут, ліцензії, опис бізнес-моделі, схему обороту коштів, контракт з провайдером перевірок AML. Нерідко банки додатково запитують техніко-юридичний висновок на продукт.

Якщо планується заснування FinTech-компанії за кордоном, рахунок часто відкривається не в країні реєстрації, а в юрисдикції з лояльною банківською політикою та високим рівнем прозорості. Важливо враховувати, що не всі банки працюють з фінтехом: частина блокує заявки, пов'язані з криптовалютою, інша — вимагає офлайн-візит директорів, третя — обслуговує тільки резидентів. Тому підбір фінансового партнера вимагає аналізу не тільки тарифів, а готовності приймати інноваційні моделі бізнесу теж.

Компанії, орієнтовані на глобальний ринок, як правило, прагнуть відкрити мультивалютний рахунок FinTech для FinTech-компанії. Це дозволяє обслуговувати клієнтів в доларах, євро, фунтах та інших валютах без створення окремих юридичних осіб. Такий рахунок також спрощує інтеграцію з платіжними шлюзами та маркетплейсами. Але мультивалютний рахунок — це не просто технічне рішення, а елемент банківського KYC: потрібне обґрунтування валютних потоків, розрахунковий прогноз, підтвердження контрактів.

Для деяких напрямків необхідна окрема процедура — оформлення рахунку в банку для фінтех-компанії з урахуванням особливостей її ліцензії. Наприклад, компанії з EMI-статусом зобов'язані тримати клієнтські кошти на сегрегованих рахунках і регулярно надавати звітність. Такі рахунки відкриваються тільки в регульованих банках, за умови прозорої архітектури платформи та договорів з постачальниками IT-безпеки. Навіть мінімальні розбіжності між документацією та фактичною діяльністю можуть призвести до відмови.

Без урахування цих факторів створення FinTech-продукту та його подальше масштабування стикаються з критичним бар'єром — неможливістю переказу коштів, повернення платежів і підключення до шлюзів. Навіть за наявності ліцензії проєкт ризикує залишитися без інфраструктури. З цієї причини відкриття корпоративного банківського рахунку для FinTech-компанії має здійснюватися паралельно з реєстрацією юридичної особи та оформленням дозвільної документації, а не після завершення цих процедур.

Правовий супровід FinTech-проєктів: мінімізація ризиків і спрощення старту

Реалізація фінтех-ініціативи на практиці вимагає всебічної підготовки, що охоплює не тільки правові, але також стратегічні, фіскальні та банківські аспекти. При відсутності комплексного підходу засновник бізнесу ризикує постати перед серйозними труднощами вже на початковому етапі. Це може виражатися у виборі невідповідної організаційної схеми, відмові в ліцензуванні, неможливості відкрити розрахунковий рахунок або в обмеженому доступі до платіжної інфраструктури. Саме з цієї причини юридична підтримка FinTech-напрямку набуває визначального значення. Мова йде не про одноразову консультацію, а про послідовний супровід на всіх стадіях функціонування проєкту.

Часто компанії недооцінюють складність закордонної реєстрації. Проста реєстрація FinTech-компанії за кордоном може виявитися юридично недостатньою без продуманої архітектури групи, врахування норм валютного контролю та комплаєнсу. Наприклад, в деяких країнах необхідне попереднє схвалення бенефіціарів, в інших — реєстрація в спеціалізованих державних реєстрах до отримання ліцензії. Недотримання цих вимог стає підставою для відхилення заявки.

У ситуаціях, коли бізнес представляє на ринку інвестиційні інструменти, платіжні рішення або токенізовані активи, потрібне не тільки оформлення компанії, а зокрема комплексний правовий супровід FinTech-діяльності на кожному етапі її реалізації. Це включає узгодження статуту з регулятором, підготовку угод з користувачами, формування політики зберігання коштів, опрацювання документів AML, адаптацію умов KYC під юрисдикцію. Без цього жоден банк або провайдер не почне співпрацю.

Формати супроводу можуть бути різними. Комусь достатньо консультації з FinTech перед започаткуванням — щоб вибрати країну, визначити ліцензію, прорахувати податки. Іншим потрібна повна конфігурація під ключ, включаючи подання заяви до регулятора, спілкування з банками та аудиторами. Іноді виникає необхідність у реструктуризації вже чинного проєкту, якщо обрана модель не відповідає вимогам законодавства.

Нижче перераховані ключові напрямки, в яких професійний консалтинг знижує ризики та прискорює виведення FinTech-продукту на ринок:

• аналіз правових режимів і підбір відповідної юрисдикції;
• супровід процедур ліцензування (EMI, VASP, PI та ін.);
• оформлення структури володіння та бенефіціарного контролю;
• підготовка нормативної документації (Terms & Conditions, AML-політика тощо);
• підбір банку та допомога у відкритті рахунку;
• узгодження взаємодії з PSP та шлюзами;
• реєстрація криптокомпанії та підключення до провайдерів гаманців;
• аудит внутрішньої політики та технічної архітектури;
• захист інтелектуальних прав та юридична перевірка коду;
• юридична підтримка при залученні інвестицій.

Для стартапів, орієнтованих на токенізацію активів або ICO, окремий напрямок — супровід ICO та випуск юридично визнаних цифрових інструментів. Це вимагає комплексної роботи з документами, структурою та правовою кваліфікацією токенів. Помилки на цьому етапі можуть призвести до регуляторних претензій, неможливості лістингу та повернення коштів інвесторам.

В цілому, консалтинг у FinTech сьогодні — не допоміжна, а інфраструктурна частина бізнесу. Навіть досвідчені засновники не завжди мають повне уявлення про регуляторні деталі в інших юрисдикціях. Тому питання, як запустити FinTech-бізнес коректно, без юридичних прогалин, безпосередньо залежить від обраного консультанта та його досвіду. Помилки дорого коштують: їх складно виправити, і вони швидко стають відомі банкам, інвесторам і регуляторам.

Якщо проєкт орієнтований на довгострокову роботу і масштабування, необхідна комплексна підтримка FinTech не тільки на стадії старту, але, що суттєво, у процесі розвитку. Це передбачає регулярний контроль за дотриманням умов ліцензування, внесення змін відповідно до оновлених регуляторних вимог — включаючи такі, як MiCA в Європейському союзі, — юридичний супровід трансформації бізнес-моделі, а також коригування договірних документів при виході на нові ринки. Такий формат правової підтримки мінімізує потенційні ризики та забезпечує стабільність компанії в умовах індустрії, що стрімко змінюється.

Висновок

Реалізація FinTech-платформи вимагає як технологічної інфраструктури, так і комплексного правового аналізу. Без визначення відповідної юрисдикції, належного вибору ліцензії та розробки податкової моделі неможливо здійснити повноцінний запуск фінансового продукту. Фінансові технології для бізнесу розвиваються в умовах жорсткого регулювання, і будь-які помилки призводять до блокування рахунків, відмов банків і санкцій.

Тому впровадження FinTech в міжнародний бізнес має будуватися на правовому фундаменті. Стратегічний супровід на всіх етапах — від реєстрації до ліцензування — знижує ризики та забезпечує стійкість. Саме закон, а не тільки код, визначає успіх фінтех-платформи в довгостроковій перспективі.